Доброго дня, шановні учні групи №23! Продовжуємо наше навчання.
25.05.2020 р. Група №23
Тема уроку № 45. Надання домедичної допомоги при переломах, опіках, відмороженнях, проникаючому пораненні ока.
1. Прочитати теоретичний матеріал.
Порядок надання домедичної допомоги постраждалим у разі переломів визначає механізм їх виникнення, якщо є підозра на травми кісток кінцівок.
Основним завданням надання домедичної допомоги постраждалому з переломами є
проведення насамперед тих заходів, від яких залежить збереження життя.
Переломом називають часткове або повне порушення цілісності кістки, спричинене впливом на неї механічної сили, яка створює навантаження, що перевищує міцність кістки, що травмувалася насильно або в результаті падіння, удару. Також він може бути наслідком патологічного процесу, пухлини, запалення тощо. Тобто залежно від причини виникнення розрізняють травматичні й патологічні (нетравматичні) переломи У бойових умовах у результаті поранень кулями або осколками виникають вогнепальні переломи, які супроводжуються пошкодження цілісності м’яких тканин і шкірних покривів.
Є кілька класифікацій переломів, найбільш важливою є та, що поділяє їх за характером ушкодженням зовнішніх покривів тіла на відкриті та закриті. Закритими називають переломи із частковим або повним порушенням цілісності кістки без ушкодження цілісності шкіри і слизових оболонок у ділянці перелому (іл. 24.1).
 |
| Іл. 24.1. Закриті переломи: а- передпліччя; б- гомілки |
Ознаками закритого перелому кісток кінцівки є неприродне положення кінцівки; біль у ділянці рани, деформації кінцівки; патологічна рухливість в кінцівці; крепітація (хрускіт) — тертя уламків кісток у місці перелому; гематома (збільшення кінцівки в об’ємі, що виникає внаслідок скупчення крові в тканинах у ділянці травми, яка утворюється від розриву кровоносних судин); порушення функцій ушкодженої кінцівки.
Відкритий перелом — це пошкодження цілісності кістки з одночасним пошкодженням
шкірних покривів (появою рани або декількох ран) у ділянці перелому. За відкритих переломів шкіра може пошкоджуватися як від зовнішнього впливу, так і внаслідок травми кістковими уламками. Рана в цьому випадку стає вхідними воротами для збудників інфекції, тому для людини відкриті переломи значно небезпечніші, ніж закриті (іл. 24.2). Також може бути ушкодження нервів, м’язів, кровоносних судин з кровотечою та виникненням стану шоку в постраждалого (патологічного процесу, що гостро розвивається та загрожує життю внаслідок зміни функцій життєвих систем організму, що супроводжується порушенням дихання і кровообігу).
 |
| Іл. 24.2. Відкриті переломи: а- передпліччя; б- гомілки |
Ознаки відкритого перелому кісток кінцівки: наявність рани в місці перелому; кровотеча з рани; біль у ділянці рани; порушення функції ушкодженої кінцівки; неприродне положення кінцівки; патологічна рухливість у кінцівці; крепітація (своєрідний хрускіт) у місці перелому; наявність уламків кістки в рані.
Вогнепальні переломи класифікують за видом снаряда, що ранить: кульові, осколкові, мінно-вибухові, унаслідок дії вибухової хвилі; за характером поранення: відкриті, закриті, наскрізні, сліпі, зокрема — дотичні, проникні та непроникні в суглоб; а також за іншими ознаками. До закритих належать переломи внаслідок впливу дії вибухової хвилі, враховуючи її специфічні особливості, що має чимало схожого із загальним впливом кулі або осколка.
 |
| Іл. 24.4. Перед початком надання постраждалому домедичної допомоги необхідно одягнути одноразові гумові або латексні рукавички |
Порядок надання домедичної допомоги постраждалим у разі переломів визначає механізм її здійснення, якщо є підозра на травми кісток кінцівок.
Основним завданням надання домедичної допомоги під час переломів є проведення насамперед тих заходів, від яких залежить збереження життя постраждалого.
Перед наданням допомоги необхідно переконатися у відсутності небезпеки на місці події для себе та постраждалого від травмувального чинника, що вже діяв, і загрози від зовнішнього середовища. Якщо місце небезпечне, то треба дочекатися прибуття рятувальників.
Необхідно перед оглядом та початком надання постраждалому домедичної допо-моги одягнути одноразові гумові або латексні рукавички (іл. 24.4) і тільки після цього надавати йому допомогу.
Перед тим як надавати допомогу постраждалому, треба отримати від нього пряму або непряму згоду (якщо він притомний).
Спочатку треба:
– швидко оглянути постраждалого для визначення, чи він притомний і дихає;
– самостійно або попросити когось викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;
– якщо в постраждалого відсутнє дихання, потрібно негайно розпочати серцево-легеневу реанімацію;
– визначити характер перелому — відкритий чи закритий.
За наявності в постраждалого ознак відкритого перелому треба:
– звільнити рану від одягу, за необхідності розрізати одяг над нею (за можливості, по шву) і визначити, чи дійсно потрібно накладати джгут на кінцівку для зупинки артеріальної кровотечі (іл. 24.5);
 |
| Іл. 24.5. Звільнення рани від: а- светра; б- шкарпеток |
 |
| Іл. 24.6. Зупинка артеріальної кро- вотечі накладанням джгута вище від рани |
– за необхідності зупинки артеріальної кровотечі потрібно накласти джгут вище за рану, але не в ділянці перелому (іл. 24.6);
– за відсутності артеріальної кровотечі накласти чисту, стерильну пов’язку на рану;
– допомогти постраждалому вибрати таке зручне положення, яке найменше завдаватиме йому болю;
– для попередження виникнення в постраждалого травматичного шоку іммобілізувати
(знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів (шок — це патологічна зміна функцій життєвих систем організму, що супроводжується порушенням дихання і кровообігу).
Заборонено вправляти кінці та уламки зламаних кісток, накладати шину до рани або фіксувати до місця перелому.
– укрити постраждалого термопокривалом/покривалом (іл. 24.7), яке допоможе зберегти тепло організму постраждалого або, навпаки, захистить його від дії прямих сонячних променів;
– потім забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;
– за наявності можна дати постраждалому ненаркотичний знеболювальний засіб;
– надати постраждалому психологічну підтримку, заспокоїти.
 |
| Іл. 24.7. Термопокривало в упаковці |
Домедичну допомогу в разі всіх травм кінцівок треба надавати, як при переломах, доки не стануть відомі результати рентгенограми.
За наявності в постраждалого ознак закритого перелому, треба:
– допомогти постраждалому вибрати таке зручне положення, яке найменше завдаватиме йому болю;
– іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів;
– укрити постраждалого термопокривалом/покривалом;
– забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;
– надати постраждалому психологічну підтримку, заспокоїти;
– у разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру.
Надання домедичної допомоги в разі опіків.
Опік — це травма м’язової тканини або шкіри, спричинена дією тепла, електроенергії, хімічних речовин, тертя або випромінювання. Розрізняють опіки термічні, електротермічні, хімічні, радіаційні, комбіновані ураження та опіки бойовими запалювальними сумішами.
Найчастіше трапляються термічні опіки. Під час надання домедичної допомоги розрізняють опіки чотирьох ступенів.
 |
| Іл. 25.1. Опік I ступеня |
 |
| Іл. 25.2. Опік II-а ступеня |
 |
| Іл. 25.3. Опік II-б ступеня |
 |
| Іл. 25.4. Опік III ступеня |
1) I ступінь (еритема) — почервоніння шкіри, набряклість і біль, без пухирів (іл. 25.1);
2) II-а ступінь (пухирі) — сильний біль із інтенсивним почервонінням, відшаруванням
епідермісу з утворенням червоних, вологих пухирів, наповнених прозорою чи каламутною рідиною, які блідніють під час натискання (іл. 25.2);
3) II-б ступінь — суха поверхня шкіри, що не блідне при натисканні (іл. 25.3);
4) III ступінь — суха біла або червона з тромбозом судин поверхня шкіри, під якою пе-ребувають ушкоджені тканини (іл. 25.4).
Частіше трапляються поєднані ступені опіків.
Порядок надання домедичної допомоги немедичними працівниками постраждалим з опіками. Основним завданням надання домедичної допомоги під час переломів є проведення насамперед тих заходів, від яких залежить збереження життя постраждалого.
Перед наданням допомоги необхідно переконатися у відсутності небезпеки на місці події для себе та постраждалого від травмувального чинника, що вже діяв, і загрози від зов-нішнього середовища. Якщо місце небезпечне, то треба дочекатися прибуття рятувальників.
Необхідно перед оглядом та початком надання постраждалому домедичної допомоги одягнути одноразові гумові або латексні рукавички і тільки після цього надавати йому допомогу.
Перед тим як надавати допомогу постраждалому, треба отримати від нього пряму або непряму згоду (якщо він притомний).
Спочатку треба швидко оглянути постраждалого для визначення, чи він притомний і дихає;
– викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;
– якщо в постраждалого відсутнє дихання, потрібно відновити прохідність дихальних шляхів та негайно розпочати серцево-легеневу реанімацію;
– визначити, які в постраждалого ступені опіків.
 |
| Іл. 25.5. Охолодження місця опіку прохолодною водою |
 |
| Іл. 25.6. Протишокове поло- ження (положення з опуще- ною головною частиною тіла) |
За наявності в постраждалого опіків першого і / або другого ступеня, охолодити місце опіку прохолодною, але не крижаною водою, не можна використовувати лід (іл. 25.5); після
охолодження накрити ушкоджену ділянку чистою вологою серветкою; пухирі не слід спеці-
ально проколювати, але якщо вони розірвались, то накласти чисту, стерильну пов’язку.
У разі виявлення в постраждалого опіків третього і/або четвертого ступеня, накрити місце опіку чистою, стерильною серветкою і періодично поливати її холодною водою, щоб вона залишалася холодною.
За наявності ознак шоку надати постраждалому протишокове положення (положення з опущеною головною частиною тіла) (іл. 25.6).
Опіки навколо рота і носа можуть свідчити про ушкодження верхніх дихальних шляхів і легень, тому слід контролювати прохідність дихальних шляхів. Якщо є підозра на опік дихальних шляхів або легень, треба постійно спостерігати за диханням!
Не слід використовувати в разі опіків мазі, гелі та інші засоби до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги.
Якщо опіки спричинені хімічними речовинами, місце ушкодження слід постійно промивати чистою водою кімнатної температури до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги.
Також необхідно забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги, а за погіршення його стану повторно зателефонуйте диспетчеру екстреної медичної допомоги.
Надання домедичної допомоги під час відмороження.
Відмороження, або обмороження, — ушкодження тканин організму з розвитком місцевих та системних змін під дією холоду, вітру, підвищеної вологості та через носіння тісного або мокрого взуття, перебування в нерухомому положенні; унаслідок незадовільного загального стану постраждалого — хвороба, виснаження внаслідок перенесених інфекційних хвороб, гіповітамінозу, алкогольного сп’яніння, отруєння, крововтрат тощо.
За температури нижче –30 °С вирішальна роль у виникненні відмороження належить дії холоду, а за більш високих температур набуває значення ще й поєднання холоду з високою вологістю повітря і підвищеною швидкістю вітру.
У перебігу відморожень вирізняють два періоди: дореактивний, або прихований, який триває від початку впливу холоду до відігрівання та відновлення нормальної температури в уражених холодом тканинах, та реактивний — з початку відновлення кровообігу в них у процесі відігрівання.
Від того, наскільки тривало в дореактивний період відмороження відбувається вплив холоду і який буде ступінь зниження температури тканин, залежить вираженість патологічних змін у реактивний період. Суб’єктивно в цей період постраждалий відчуває на тлі загального замерзання зниження рухливості й відчуття скутості в уражених кінцівках, оніміння, нерізкий біль, поколювання, «повзання мурашок» тощо. Серед симптомів стають помітними блідість та охолодження шкірних покривів, зниження больової і дотикової чутливості, сповільнення частоти дихання. Унаслідок заледеніння кінцівок може зникати пульс на периферичних артеріях. Що поширеніше побіління шкіри із синюшним відтінком унаслідок погіршення приливу до неї крові й триваліший період охолодження тканин, то вірогідно тяжчим буде відмороження. Тканини обмороженої частини тіла ушкоджуються через нестачу крові й утворення в них кристалів льоду. Печіння шкіри в уражених холодом ділянках та сильний біль з’являються відразу після початку процесу відігрівання.
Однак передбачити тяжкість травматичних ушкоджень у цей період неможливо. Лише після відновлення нормальної температури тканин у реактивному періоді відбувається їх ушкодження та виявляються зміни, що дає змогу визначати ступінь відмороження і відповідно про тяжкість травми. Хоч процес відмирання уражених тканин може іноді тривати до 5–7 днів й довше, і тільки тоді можна остаточно установити глибину відмороження.
Перша ознака реактивного періоду — поява набряку тканин, слідом за яким виникають болі й зміни шкірних покривів, адекватні глибині ураження тканин. Вони, залежно від ступеня холодового ураження, із воскового сіро-блідого можуть набувати мармурового, синюшного або й чорного кольору. В уражених тканинах починаються значні, а іноді й незворотні зміни. Їх тяжкість залежить від ступеня відмороження.
Класифікація відмороження. За тяжкістю та глибиною ураження розрізняють чотири ступені відмороження:
Під час надання домедичної допомоги розрізняють чотири ступені відмороження:
1) I ступінь — шкіра постраждалого блідого кольору, незначно набрякла, чутливість знижена або повністю відсутня (іл. 25.6);
2) II ступінь — у ділянці відмороження утворюються пухирі, наповнені прозорою або білою рідиною; характерні підвищення температури тіла, охолодження (іл. 25.7);
 |
| Іл. 25.6. Відмороження I ступеня Іл. 25.7. Відмороження II ступеня |
 |
| Іл. 25.8. Відмороження III ступеня |
 |
| Іл. 25.9. Відмороження IV ступеня |
3) III ступінь — омертвіння шкіри: з’являються пухирі, наповнені рідиною темно-червоного або темно-бурого кольору; навколо омертвілої ділянки розвивається запальний вал (демаркаційна лінія); характерний розвиток інтоксикації — охолодження, потовиділення, значне погіршення самопочуття, апатія* (іл. 25.8);
4) IV ступінь — поява пухирів, наповнених чорною рідиною. У постраждалого наявні ознаки шоку (іл. 25.9).
Особливим різновидом відмороження є «траншейна стопа», що розвивається за температури вище 0 °С унаслідок тривалої (не менше 3–4 діб) дії на стопи холоду та вологи в умовах вимушеної малорухомості. Воно частіше виникає в польових умовах навесні або восени. Сприяє виникненню «траншейної стопи» носіння тісного вологого взуття. Холод та волога звужують судини і кров не надходить у тканини стопи, що сприяє відмороженню. Для цього ураження характерні спочатку свербіж, оніміння і біль. Прямими ознаками «траншейної стопи» є бліда воскоподібна шкіра стоп уражених кінцівок, синюшність (ціаноз) навколо нігтів, біль у суглобах стоп, утрата всіх видів чутливості та функції кінцівки. Постраждалий може ходити лише на п’ятках. Пізніше розвивається набряк, що охоплює ногу до колінного суглоба, утворюються пухирі з кров’яним вмістом і виникає нечутливість стоп на тлі загального тяжкого стану та сильної гарячки постраждалого. У тяжчих випадках розвивається волога гангрена (омертвіння) стоп.
Порядок надання домедичної допомоги немедичними працівниками постраждалим з відмороженням:
Перед наданням допомоги необхідно переконатися у відсутності небезпеки на місці події для себе та постраждалого від травмувального чинника, що вже діяв, і загрози від зовнішнього середовища. Якщо місце небезпечне, то треба дочекатися прибуття рятувальників.
Необхідно перед оглядом та початком надання постраждалому домедичної допомоги одягнути одноразові гумові або латексні рукавички і тільки після цього надавати йому допомогу.
Перед тим як надавати допомогу постраждалому, треба отримати від нього пряму або непряму згоду (якщо він притомний).
Спочатку треба швидко оглянути постраждалого для визначення, чи він притомний і дихає;
– викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;
– якщо в постраждалого відсутнє дихання, потрібно відновити прохідність дихальних шляхів та негайно розпочати проведення серцево-легеневої реанімації.
За можливості, перемістити постраждалого в тепле приміщення, обережно без зусиль зняти мокрий одяг та взуття (ліпше розрізати взуття та одяг), щоб не вразити ушкоджені ділянки тіла.
Тепло закутати постраждалого. Якщо він притомний, то для загального зігрівання напоїти безалкогольними гарячими напоями — кавою, чаєм, молоком тощо.
Не потрібно інтенсивно розтирати й масажувати відморожені частини тіла. Це може спричинити травми судин, що підвищить небезпеку їх тромбозу та збільшить глибину ушкодження тканин.
Зігрівати постраждалого можна за допомогою тепла рук того, хто надає допомогу, або теплих грілок. У приміщенні кінцівки можна зігріти занурюванням їх у теплу воду (37–38 °С). На ушкоджені ділянки накласти чисті пов’язки та знерухомити переохолоджені пальці, кисті й стопи. За необхідності, провести іммобілізацію за допомогою стандартних або імпровізованих шин.
 |
| Іл. 25.10. Стабільне положення непритомного постраждалого |
Якщо постраждалий непритомний, але зі збереженим нормальним диханням, то його доцільно перевести в стабільне положення (іл. 25.10) та накрити термопокривалом/ковдрою. Потрібно забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги, а в разі погіршення його стану повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.
Надання домедичної допомоги в разі проникного поранення ока.
Проникним пораненням очного яблука називають таке поранення, за якого предмет, яким його завдано, спочатку ушкоджує його оптичний апарат: проникає через всю товщу зовнішньої оболонки ока (склери або рогівки), часто й через кришталик та склисте тіло. У складніших випадках може ушкодитися сітківка і навіть зоровий нерв, що може спричинити зниження зорових функцій і навіть цілковиту сліпоту, а також призвести до втрати другого неушкодженого ока.
Порядок надання домедичної допомоги немедичними працівниками постраждалим з проникним пораненням ока.
Перед наданням допомоги треба переконатись у відсутності небезпеки на місці події для себе та постраждалого від травмувального чинника, що вже діяв, загрози від зовнішнього середовища та загрози від постраждалого і тільки після цього надавати допомогу. Якщо місце небезпечне, то треба дочекатися прибуття рятувальників. Перед тим, як надавати допомогу постраждалому, слід отримати його пряму або непряму згоду (якщо він притомний).
Надаючи допомогу постраждалому, не забувайте про власну безпеку! Необхідно перед оглядом та початком надання домедичної допомоги надягнути одноразові гумові або латексні рукавички!
Подальші дії:
– швидко провести огляд постраждалого, визначити, чи він притомний і дихає;
– бажано установити характер ушкодження ока та уточнити скарги;
– не потрібно видаляти сторонній предмет з ока;
– викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;
– допомогти постраждалому зайняти найбільш зручне положення;
 |
| Іл. 25.13. Жорсткий щиток на око |
 |
| Іл. 25.14. Накладна пов'язка на обидва ока поверх жорс- ткого щитка |
– необхідно накласти жорсткий щиток (іл. 25.12) на око, щоб він спирався на край очної ямки (орбіти) і не торкався повік (не накладати компресійну пов’язку) (іл. 25.13).
Якщо сторонній предмет стирчить з ока, то він не повинен торкатися жорсткого щитка. У таких випадках можна використовувати імпровізовані щитки. Зверху на щиток покласти чисту стерильну серветку та закріпити її лейкопластиром і потім накласти пов’язку одночасно на обидва ока (бінокулярна пов’язка) (іл. 25.14). Це потрібно для уникнення зайвих рухів травмованим оком, тому що очі є парним органом і рухаються синхронно, тобто коли рухається здорове око, то рухається одночасно і травмоване, що може значно погіршити наслідки травми.
Надання домедичної допомоги постраждалим з проникним пораненням ока в тактичних умовах:
a) виконайте швидкий польовий тест на гостроту зору, з’ясуйте, що може бачити поранений у такій послідовності: друковані літери, кількість пальців, рухи руками та реакція на світло;
б) накладіть на око важкорухомий захисний жорсткий щиток для очей (не очну пов’язку), щоб він спирався на краї очної ямки і не торкався повік; накладіть пов’язку і на друге око, щоб обмежити рухи ушкодженого ока;
в) дайте пораненому таблетку ципрофлоксацину 500 мг, що є в його індивідуальній аптечці,
для попередження розвитку інфекції, і не застосовуйте ніякого місцевого лікування.
КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ:
1. Яке основне завдання надання домедичної допомоги під час перелому?
2. Що треба зробити тому, хто надаватиме допомогу постраждалому, перед тим як її надавати?
3. Який порядок надання домедичної допомоги під час перелому?
4. Що називають опіком та які розрізняють ступені опіків під час надання домедичної допомоги?
5. Який порядок надання домедичної допомоги постраждалим з опіками?
6. Що називають відмороженням та які розрізняють ступені відмороження під час надання домедичної допомоги?
7. Який порядок надання домедичної допомоги постраждалим з відмороженням?
8. Що називають проникним пораненням ока?
9. Який порядок надання домедичної допомоги постраждалим у разі проникного поранення ока?
Комментариев нет:
Отправить комментарий