Доброго дня, шановні учні групи №11! Продовжуємо наше навчання. 

15.05.2020 р. Група №11

Тема уроку № 30. Джерела небезпечних ситуацій у воєнний час.

1. Прочитати теоретичний матеріал.

      Упродовж тисячоліть війни була для людства одним із найбільших лих. Війни або воєнні НС — це порушення нормальних умов життя людей на окремій території чи об’єкті на ній або на водному об’єкті, спричинене застосуванням зброї, під час якого виникають вторинні чинники ураження населення. Ці джерела небезпечних ситуацій утворюються внаслідок руйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і схо-вищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, сильнодіючих отруйних речовин, токсичних відходів, транспортних та інженерних комунікацій.

      Війни знищували значні людські і матеріальні ресурси, сприяли поширенню інших

лих, гальмували розвиток людства. Зброя ставала все потужнішою, а наслідки її використання все жахливішими. Певні країни світу мають ядерну зброю, яка може знищити все живе на планеті. Після низки випробувань цієї зброї, моделювання обстановки, що виникла внаслідок її використання, та ряду техногенних катастроф на ядерних об’єктах, зокрема на Чорнобильській АЕС, людство зрозуміло, що переможця ядерної війни може не бути і що ядерна війна може призвести до зникнення цивілізації взагалі. Щоб цього не сталося, треба проводити запобіжні заходи. Майже всі країни підписали угоду про заборону застосування зброї масового ураження. У світі розроблена система контролю за нерозповсюдженням ядерної, хімічної та біологічної зброї, але, незважаючи на це, нам важливо знати джерела небезпечних ситуацій у воєнний час, щоб уміти на них реагувати.

      Усі види зброї є джерелом небезпечних ситуацій. Розрізняють зброю масового

ураження (ядерна, хімічна, біологічна). Вона призводить до масового ураження всього

живого на великих територіях, а внаслідок ядерного вибуху і до руйнувань на місцевості.

• звичайна зброя, яку застосовують як під час локальних, так і під час великомас-

штабних бойових дій. Розрізняють чимало видів звичайної зброї, і всю її застосовують

для знищення людей та матеріальних об’єктів. У сучасних умовах, незважаючи на наявність зброї масового ураження, триває розробка і застосування в арміях різних держав звичайних засобів ураження, щільність вогню яких значно зросла, які мають значну силу ураження, підвищену дальність і велику точність ураження цілі. Наприклад, унаслідок застосування системи залпового вогню на площі близько 13 га будуть знищені всі споруди і майже 82 % живої сили супротивника.

      Засоби радіоелектронної боротьби, які застосовуються в сучасній війні для дез-

організації управління військами, не знищують матеріальні засоби (споруди і техніку),

але надзвичайно шкідливі для людини.

Розглянемо наслідки використання різних видів зброї для життєдіяльності людини.

      Ядерна зброя — це зброя масового ураження вибухової дії. Уперше застосована

американцями наприкінці Другої світової війни, коли на японські міста Хіросіму і Нага-

сакі були скинуті атомні бомби (потужність однієї з них становила 20 кілотонн), унаслі-

док чого постраждало понад 53 % міського населення (іл. 42.1). У Хіросімі з 255 тис. мешканців у перший день загинуло 45 тис. і поранено 91 тис. осіб. Ядерна зброя створює найбільшу загрозу для життя і здоров’я людини.

      Фактори ураження ядерної зброї — ударна хвиля, світлове випромінювання, про-

никна радіація, радіоактивне зараження місцевості та електромагнітний імпульс —

спричиняють різні за характером і тяжкістю ушкодження.

Іл. 42.1 Вибух ядерної бомби
в Нагасакі (Японія)

      Ударна хвиля виникає внаслідок того, що в центрі вибуху утворюється високий, по-

над десятки мільярдів атмосфер, тиск повітря. Вона майже миттєво охоплює і стискає тіло людини, відкидає його швидкісним натиском повітря, крім того, з великою швидкістю летять уламки стін будівель, дерева, каміння, скло та інші предмети. У людей виникатимуть різні травми: розриви, розчавлення, вивихи, переломи, значні кровотечі, ушкодження внутрішніх органів та інші травми від механічної дії уламків.

     Унаслідок дії світлового випромінювання ядерної зброї у виживших осіб можуть виникати опіки відкритих ділянок тіла, тимчасова сліпота й опіки очей, а також опіки

від полум’я пожеж. Тяжкість опіків у постраждалих залежить від температури вибуху, яка сягає мільйонів градусів.

     Дія проникної радіації зумовлюється потоком γ-променів і нейтронів із зони ядерного вибуху, що триває лише перші 10–15 с. Біологічна дія проникної радіації проявляється залежно від кількості поглинутої тканинами організму радіаційної енергії, її розподілу в часі й способу опромінення. За одноразового опромінення дозою 1–2 грей (Гр) розвивається гостра променева хвороба І ступеня (легка форма), 3–4 Гр — ІІ ступеня (середньої тяжкості), 5–6 Гр — ІІІ ступеня (тяжка форма) і дозою понад 6 Гр — ІV ступеня (вкрай тяжка форма).

     Радіоактивне зараження місцевості виникає здебільшого після наземних ядерних

вибухів. Люди отримують радіоактивне зараження як від зовнішнього опромінення, так

і від внутрішнього, що виникає внаслідок потрапляння радіоактивних речовин в організм у разі вживання заражених продуктів харчування та води, а також під час дихання. Імовірні радіаційні ураження шкірних покривів та хронічна променева хвороба з ураженням певних органів (шлунок, легені, щитоподібна залоза).

    Електромагнітний імпульс призводить до виникнення наведених електрострумів,

тому з ладу буде виходити вся сучасна теле- і радіоапаратура, порушиться на певний час зв’язок, можуть спостерігатися функціональні розлади в організмі людини.

    Отже, ударна хвиля руйнує будівлі і споруди, світлове випромінювання спричиняє

пожежі, радіоактивне ураження, яке поширюється вітром, робить перебування на зара-

женій території небезпечним. Люди отримують механічні ушкодження від ударної хвилі,

опіки різного ступеня і, звичайно, гостру променеву хворобу.

    За невисоких доз опромінення значно послаблюється імунітет, можуть розвиватися

лейкемія, онкозахворювання. Для запобігання ураженням люди переховуються в сховищах з фільтрацією повітря і запасами води та їжі, поводяться евакуація та аварійно-відновлювальні роботи. Люди використовують засоби індивідуального захисту.

    Хімічна зброя. Що ж таке хімічна зброя? Її застосовують для масового ураження лю-

дей, тварин і рослин, зараження місцевості, споруд, техніки, води й продуктів харчування.

    Основу хімічної зброї складають отруйні речовини (ОР), які відповідають визначе-ним технічним вимогам, мають певні фізико-хімічні та надзвичайно токсичні властивості, що забезпечують найбільшу бойову ефективність під час використання.

    Застосування ОР утворює осередки хімічного зараження — територію, де є люди, техніка, джерела водопостачання, продукти й інші об’єкти, що зазнали дії хімічної зброї.

    Основними засобами доставки ОР до місця призначення є авіаційні хімічні бомби й

касети, керовані й некеровані хімічні снаряди або ракети, артилерійські хімічні снаряди

та міни, хімічні фугаси, термічні й механічні генератори аерозолів, а також шашки, гра-

нати і патрони (іл. 42.2), які зберігаються в спеціально обладнаних сховищах під особливим контролем (іл. 42.3).

Іл. 42.2. Хімічна зброя: а - хімічні
фугаси; б, в - хімічні снаряди

Іл. 42.3. Зберігання
хімічної зброї

   Площі зараження повітря вторинною хмарою значно перевищують площу зараження

в місці вибуху хімічних боєприпасів. Залежно від тривалості зараження місцевості різними типами ОР, осередки хімічного ураження поділяють на два типи: стійкі й нестійкі. Для створення стійких осередків застосовують крапельно-рідинні ОР. Розроблено кілька класифікацій отруйних речовин, в основі яких лежать імовірність їх використання в сучасній війні, тактичне призначення, характер токсичної дії, стійкість.

    Широко застосовують табельні отруйні речовини (ті, що прийняті на озброєння),

резервні й обмеженого призначення.

    За тактичним призначенням, ОР поділяють на такі групи: а) ОР смертельної дії;

б) ОР, що призводять до тимчасового розладу діяльності організму (цей поділ доволі умовний, тому що ОР смертельної дії в малих дозах можуть діяти як такі, що тимчасово виводять організм із ладу, а у великих дозах вони мають смертельну дію); в) ОР, що на короткий час виводять організм із ладу (подразливі та сльозогінні).

    За стійкістю ОР поділяють на дві групи: а) стійкі; б) нестійкі.

    Найпоширенішою є класифікація ОР за токсичною дією на організм людини:

• нервово-паралітичної дії: зарин, зоман, речовини типу Ві-ікс (Vx) або Vx-гази;

• шкірно-наривної дії: іприт, люїзит;

• загальноотруйної дії: синильна кислота, хлорціан;

• задушливої дії: фосген, дифосген;

• подразливої і сльозогінної (лакриматори) дії: хлорацетофенон, Сі-ес (CS), Сі-Ар

(CR), адамсит;

• психохімічної дії: Бі-зет (BZ).

    У ряді держав розроблені й удосконалюються нові види хімічного озброєння — так

звані «бінарні» хімічні боєприпаси, що складаються з двох компонентів, із яких окремо

кожний нетоксичний або малотоксичний і може вироблятись на звичайному хімічному

заводі. Зберігання на складах і транспортування таких речовин доволі безпечне. Тільки

після пострілу снаряда або запуску ракети відбувається змішування обох речовин і утворення високотоксичної ОР. Проводяться експерименти щодо змішування кількох типів ОР, синтезуються нові ОР, зокрема з використанням токсинів та отрут різних представників фауни та флори, а також відходів виробництва.

    Можливе широке використання хімічної зброї для зараження водних ресурсів. Бо-

йові отруйні речовини (нервово-паралітичної та шкірно-наривної дії) проникають в ор-

ганізм людини не тільки через дихальні шляхи, слизову оболонку очей та шлунок, але й через відкриті непошкоджені ділянки шкіри. Якщо не застосувати заходів індивідуаль-

ного захисту, можливий великий відсоток утрат людей. дей, тварин і рослин, зараження місцевості, споруд, техніки, води й продуктів харчування.

    Біологічна, або бактеріологічна зброя (БЗ). До цього виду зброї належать боєпри-паси та інші технічні пристрої, які комплектують із біологічних чи бактеріальних засобів,

призначених для ураження людей, тварин та рослин. Такими засобами можуть бути збудники інфекційних хвороб, бактеріальні отрути, суміші кількох видів мікробів чи токсинів.

Іл. 42.5. Догляд за хворим на особливо
небезпечну інфекцію

Іл. 42.6. Визначення виду збудника біологічної зброї
в бактеріологічній лабораторії

    Біологічна зброя здатна завдати масових уражень, адже збудники хвороб і токсини

проникають у негерметизовані приміщення й уражають людей будь-якої пори року

(іл. 42.5). Застосовують біологічну зброю за допомогою авіабомб, ракет, снарядів, мін;

виливних пристроїв та генераторів аерозолів; контейнерів із комахами й тваринами.

    Ураження відбувається під час вдиханні аерозолів, а також через збудників хвороб

або токсинів під час дихання, споживання їжі, через руки і через комах.

    Як біологічну зброю можна використати такі збудники інфекційних захворювань, як-от: чума, натуральна віспа, сибірка, пситакоз, туляремія, бруцельоз, лихоманка Ку,

жовта лихоманка тощо, а також токсин ботулізму (сильна біологічна отрута).

    Розробки в цьому напрямі тривають у спеціальних лабораторіях із застосуванням

такого сучасного методу, як генна інженерія, коли непатогенним мікроорганізмам нада-

ють властивостей небезпечних збудників. На збудник, створений цим методом, не впливають наявні в медицині лікарські препарати, і це створює загрозу для людства в мирний час у разі випадкового потрапляння такого збудника за межі лабораторії (іл. 42.6).

    Звичайна зброя. Триває розробка й надходження на озброєння армій звичайних

засобів ураження, таких як вогнестрільна зброя, що має значну вбивчу силу, підвищену

дальність і велику точність ураження. Часто використовують малокаліберну кулю

(5,45 мм; 5,60 мм) з початковою швидкістю понад 1000 м/с (модифікація автомата Калашнікова, американська гвинтівка М-16) (іл. 42.7). Потрапляючи в тіло людини, така куля спричиняє деструктивні зміни, розриває м’які тканини й порожнисті органи, великі судини, нерви, трощить кістки, змінює при цьому напрямок руху, тому рановий канал має зигзагоподібний хід із рваним вихідним отвором і масивними ушкодженнями.

    Під час проведення збройного конфлікту на Сході України та великої кількості те-

рористичних актів у світі спостерігається значне збільшення постраждалих із мінно-ви-

буховою травмою, яка виникає в результаті імпульсного впливу комплексу вражаючих

факторів вибуху мінного боєприпасу: ударна хвиля, частини вибухового пристрою, ви-

сока температура і полум’я, токсичні продукти (іл. 42.8).

    Під час використання звичайних видів зброї відбуваються значні руйнування до-

вкілля та загибель великої кількості людей. Під час бомбардування та ведення бойових дій сучасною зброєю виникають пожежі, які завдають значної шкоди здоров’ю людей, особливо в разі застосування спеціальних запальних боєприпасів з напалмом (іл. 42.9) та іншими палаючими речовинами. Також унаслідок бойових дій і бомбардувань утворюються завали і під ними можуть бути заблоковані люди, які не використовували сховища. Тому, у мирний час, особлива увага має бути приділена підготовці й обладнанню захисних споруд для місцевого населення.

Іл. 42.7. Автоматичні гвинті-
вки: М16А1, М16А2, М4,
М16А4 (згори донизу)

Іл. 42.8. Вибух мінного
боєприпасу

Іл.42.9. Загорання споруд
від запалювальної суміші
(напалму)

      Антисанітарні умови, які виникають на місцевості ведення бойових дій, особливо

в населених пунктах, спричинені, по-перше, порушенням роботи комунальних служб,

а отже — до погіршення якості питної води, перебоїв каналізаційної системи тощо; по-

друге, наявністю загиблих, яких не завжди можна вчасно поховати.

     Погіршання умов життєдіяльності населення, недостатнє забезпеченням усім необ-

хідним, зростання популяцій гризунів і комах, які є переносниками хвороботворних мі-

кроорганізмів, призводять до появи осередків інфекційних захворювань.

     Цьому сприяє недостатнє медичне обслуговування, нестача ліків, забезпечення

якими ускладнено. Порушується робота лікувальних закладів, що призводить до зрос-

тання загальної захворюваності населення. Треба враховувати, що сучасна війна не

обходиться без значних руйнувань, під час яких виникають загрози життю людини.             Важливою є техногенна й екологічна небезпека. Хімічні підприємства, нафтопереробні заводи в разі їх часткового або повного руйнування призводять до техногенної катастрофи і є джерелом небезпеки для здоров’я і життя людей, подібної до тієї, що виникає в разі застосування хімічної зброї.

     Особливу увагу слід приділяти катастрофам, які можуть виникнути під час руйну-

вання внаслідок бойових дій екологічно небезпечних об’єктів, таких як гідро- та атомні електростанції (ГЕС, АЕС). Наслідки катастрофічні — затоплені території, перервані комунікації, зруйновані підприємства, відсутня електрична енергія і, звісно, значні людські жертви. Аварія на АЕС, за небезпеками, які виникають, може бути подібною

до застосування супротивником ядерної зброї малої потужності. Важливо пам’ятати, що першочерговим завданням військ є недопущення таких руйнувань, але війна є війна і такі небезпеки можуть виникати.

     Війна призводить до погіршення стану економіки країни, загрожує довкіллю,

погіршує соціальні умови, збільшує кількість небезпек для життя і здоров’я. Вивчення джерел НС воєнного часу — необхідна умова підготовки людей до можливих бойових дій. Тому потрібно розробляти комплексні заходи підготовки населення, діяльності місцевої влади та дій військ для зменшення наслідків таких ситуацій.

https://www.youtube.com/watch?v=_SWiCwaEWQo

Контрольні запитання:

1. Які види зброї використовуються під час воєнних дій?

2. Які фактори ураження ядерної зброї?

3. Чим небезпечна хімічна зброя? За якими ознаками і на які групи поділяють

бойові ОР? Наведіть приклади.

4. Чим небезпечна біологічна зброя? Як відбувається ураження нею?

5. Які особливості застосування й ураження людини звичайною зброєю?

6. Які небезпеки загрожують у воєнний час унаслідок антисанітарних умов?

2. Вивчити матеріал та опрацювати конспект уроку.