воскресенье, 31 мая 2020 г.
Доброго дня, шановні учні групи №24! Продовжуємо наше навчання.
01.06.2020 р. Група №24
Тема уроку № 33. Накладання шин на верхню та нижню кінцівки.
Тема уроку № 33. Накладання шин на верхню та нижню кінцівки.
1. ПРОЧИТАТИ ТЕОРЕТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ.
Порядок надання домедичної допомоги постраждалим під час переломів визначає механізм її здійснення в разі підозри на травми кісток кінцівок.
У разі переломів верхніх та нижніх кінцівок проводять їх іммобілізацію (знерухомлення) для: • попередження подальшого зміщення кісткових уламків і травмування ними інших тканин та органів; • попередження виникнення травматичного шоку; • перетворення закритого перелому на відкритий з подальшим пошкодженням усіх тканин — кровоносних судин, нервів, зв’язок, м’язів та шкіри; • попередження поширення інфекції в кінцівках.
Іммобілізація — це знерухомлення пошкодженої частини тіла, зазвичай кінцівки або хребта та інших кісток, накладенням шин від моменту отримання травми до надання медичної допомоги. Для її проведення використовують стандартне обладнання (шини) або підручні засоби.
Загальні принципи накладання шин на кінцівки
1.Підготовка постраждалого до накладання шини. Перед проведенням іммобілізації постраждалого потрібно заспокоїти, пояснити свої дії, розслабити стискаючі частини одягу, з травмованої руки зняти прикраси та годинник (за наявності, з метою попередження її набряку та подальшого ушкодження).
2. За відкритого перелому перед накладанням шини в разі значної кровотечі необхідно накласти на кінцівку джгут, на рану накласти стерильну пов’язку, але під час фіксації (закріплення) шини не можна закривати місце, де накладений джгут, щоб була мож-
ливість коригувати стан останнього.
3. Шину не можна накладати з того боку, де зламана кістка виступає назовні.4. Під час іммобілізації кінцівки попередньо треба надати їй нормальне фізіологічне положення, а якщо це неможливо, то таке, за якого кінцівка найменше травмуватиметься.
5. У разі закритих переломів перед накладанням транспортної шини необхідно злегка витягнути травмовану кінцівку, що зазвичай зменшує зміщення уламків і відповідно послаблює їхній тиск на прилеглі м’які тканини. Але цього не можна робити в разі відкритих переломів, тому що забруднені уламки кістки із рани перемістяться в м’які тканини і додатково інфікуватимуть рану.
6. У разі відкритих переломів перед накладанням транспортної шини вправлення кісток не виконують, а накладають стерильну пов’язку і кінцівку фіксують у тому положенні, у якому вона перебувала в момент травмування.
7. Шини для іммобілізації потрібно накладати поверх одягу і взуття постраждалого, які
лише за необхідності розрізають. Це дає можливість уникнути додаткової травматизації пошкодженої кінцівки під час роздягання постраждалого, а також одяг та взуття виконують роль додаткових прокладок між шкірою і шинами. Між шиною і кінцівкою постраждалого треба прокласти м’яку ватно-марлеву прокладку або інший м’який матеріал для попередження стискання тканин у місцях кісткових виступів. Під час накладання шини поверх одягу або взуття такі прокладки підкладають тільки в місцях кісткових виступів.
8. У разі переломів передпліччя, стегна, гомілки шини можна робити прямими, а у випадку перелому плеча шину треба накласти від середини лопатки здорового боку через спину, обігнути плечовий суглоб, опустити вздовж плеча до ліктьового суглоба, потім вона має бути вигнута під прямим кутом і досягнути по передпліччю до основи пальців кисті.
9. Моделювання шини (підгонка її під розмір пошкодженої кінцівки) необхідно проводити на кінцівці того, хто буде накладати шину, щоб не порушувати положення травмованої кінцівки. Моделювання шини на пошкодженій кінцівці постраждалого призведе до її грубої травматизації та значно підсилить біль (іл. 24.8).
 |
| Іл. 24.8. Моделювання шини та накладання її
в разі перелому плеча
|
 |
| Іл. 24.9. Рука з переломом кісток, підвішена на косинці |
10. Іммобілізована кінцівка перед транспортуванням постраждалого в холодну пору року має бути обов’язково утеплена для запобігання відмороженню.
11. Шини мають бути такої довжини, щоб вони фіксували не менше двох суглобів у разі таких переломів: передпліччя — променево-зап’ястковий і ліктьовий суглоби; гомілки — гомілковостопний і колінний суглоби. Три суглоби треба фіксувати в разі:
а) перелому плеча — плечовий, ліктьовий і променево-зап’ястковий; стегна — усі суглоби нижньої кінцівки (кульшовий, колінний та гомілковостопний), притому з трьох боків. Зовнішня шина має бути накладена вподовж від стопи до пахви, внутрішня — від стопи до пахвинної ділянки, задня — від стопи до сідничної складки. У пахву з боку пошкодження до накладення шини треба вкласти ватно-марлеву прокладку або згорнуту косинку чи шматок матерії. Відповідна фіксація двох або трьох суглобів травмованої кінцівки в постраждалого необхідна для попередження посилення болю під час його транспортування, який може спричинити більш виражені прояви травматичного шоку, що може призвести й до летального результату.
12. Шини потрібно щільно прикріплювати до травмованої кінцівки бинтуванням. За браку перев’язувальних засобів, шини фіксують кількома хустками, шматками бинта, тасьми, мотузки, ременями тощо. Їхні вузли треба фіксувати із зовнішнього боку кінцівки, рекомендовано фіксуючі пов’язки накладати по дві вище та нижче за місце перелому.
13. Після накладення шин у разі переломів кісток руки її підвішують на косинці (іл.24.9).
14. Якщо стався перелом кісток кисті, у долоню попередньо вкладають шматок вати або тканини й іммобілізують шиною, яку прикладають до долонної поверхні.
15. У разі перелому кісток стопи необхідно накладати дві шини. Першу, яка попередньо
змодельована за контуром задньої поверхні гомілки, накладати від кінчиків пальців
підошовною поверхнею стопи, потім під прямим кутом уздовж задньої поверхні гомілки до колінного суглоба. Другу накладають з обох боків гомілки у формі літери U уздовж її зовнішньої поверхні, щоб вона охопила підошовну поверхню стопи на зразок стремена. Шини прибинтовують до кінцівки.
Іммобілізацію зазвичай треба виконувати удвох: один із тих, хто надає допомогу, обережно піднімає кінцівку так, щоб не допустити зсуву уламків, а другий — щільно і рівномірно прибинтовує шину до кінцівки, починаючи від її периферії. Кінці пальців, якщо вони не пошкоджені, потрібно залишати відкритими для контролю за кровообігом.
Під час перекладання постраждалого на ноші одна людина повинна тримати ушкоджену кінцівку.
До і після накладення шини треба перевіряти наявність кровообігу в травмованій
кінцівці. Запитати в постраждалого, чи не німіють у нього кінчики пальців пошкодженої
кінцівки, та перевірити стан пальців на ній — вони мають бути теплими на дотик і мати
рожевий колір нігтів. Доцільно порівняти їх стан з показниками на здоровій кінцівці. Якщо постраждалий скаржиться на оніміння в них, то треба послабити пов’язку.
Види шин. Для накладення шин на кінцівки в разі переломів використовують кілька видів стандартного обладнання (шин).
Драбинчасті шини (Крамера) добре моделюються, але перед накладенням їх необхідно обмотувати м’яким матеріалом з метою профілактики пролежнів.
Лубкові шини не моделюються. Сітчасті шини придатні для іммобілізації дрібних кісток, зокрема стопи або кисті.
Шина Дітерихса дає змогу іммобілізувати та витягнути пошкоджену ногу.
Пневматичні шини для іммобілізації треба накачувати повітрям, їх легко пошкодити, що спричинить утрату їхніх іммобілізаційних властивостей.
Вакуумні шини наповнені гранулами. Щоб таку шину використати для іммобілізації, з неї необхідно, навпаки, викачати повітря за допомогою вакуумного насоса.
До сучасних шин належать гнучка шина зразка SAM (США) та шина Kendrick (Китай). В Україні й інших країнах ці шини набувають популярності.
Шина зразка SAM виготовлена з тонкої пластини алюмінію, покритої шаром
ізолювального пінополіуретанового матеріалу, тому вона легка й компактна. У шини немає гострих кутів, вона гнеться у будь-якому напрямку і не ламається під час деформації (іл. 24.10).
Виробляють шину у двох варіантах: тактична шина для використання під час бойових дій та цивільна. Відрізняються вони за кольором та жорсткістю — тактична жорсткіша, ніж цивільна.
Незважаючи на свою гнучкість, шина добре зберігає форму і під час надання домедичної допомоги дає змогу надійно та акуратно зафіксувати травмовані ділянки — переломи, вивихи та інші травми (іл. 24.11).
Особливості накладення шини SAM на руку або гомілку:
– шину необхідно змоделювати за формою пошкодженої кінцівки;
– для підтримки зап’ястка або передпліччя шину потрібно накласти навколо ліктя так, щоб два суглоби вище та нижче за місце перелому були знерухомлені;
– відтак зафіксувати шину на кінцівці за допомогою бинта, бандажа або інших фіксуючих матеріалів: мотузки, клейкої стрічки (скотча, пластира тощо). Матеріал, що фіксує, має бути досить туго затягнутий, щоб щільно утримував шину на місці, але не перешкоджав кровообігу;
 |
| Іл. 24.10. Шина зраска SAM (тактична) |
 |
| Іл. 24.11. Варіанти застосування шини зраска SAM |
– після закінчення фіксації потрібно оглянути кінцівку для виявлення ознак порушень кровообігу. За наявності таких ознак (наприклад, холодні пальці, відчуття оніміння в них або відсутність пульсу), треба упевнитися, що краї шини не перешкоджають кровообігу (наприклад, не тиснуть на підпахвову ділянку), та заново накласти фіксуючу пов’язку.
Шину Kendrick використовують під час перелому стегна (іл. 24.12).
 |
| Іл. 24.12. Шина Kendrick: а- згорнута; б- накладена на нижню кінцівку |
Протипоказаннями до використання шини Kendrick є наявність ран у ділянках коліна, стегна, таза, гомілки чи щиколотки, а також — переломів кісток гомілки, травми гомілково-ступневого суглоба, травматичної ампутації нижньої кінцівки.
Особливості іммобілізації нижньої кінцівки за допомогою шини Kendrick. Іммобілізацію треба проводити удвох, а краще — утрьох (рятівник і два помічники).
 |
| Іл. 24.13. Іммобілізація нижньої кінцівки за допомогою шини Kendrick |
Перший помічник фіксує постраждалого. Другий звільняє уражену кінцівку від взуття та одягу, щоб можна було визначити пульс, рухливість і чутливість пальців нижче від місця поранення. Потім порівнюють ці показники з аналогічними на здоровій кінцівці.
Рятівник накладає джгут-турнікет на травмовану кінцівку, якщо пульс відчутний, турнікет не затягує, а просто залишає на кінцівці. Коловорот турнікета розміщують на передній поверхні стегна. Рятівник визначає необхідну довжину шини, приміривши її до нетравмованої ноги. Довжина шини має перевищувати довжину неураженої ноги приблизно на 30,5 см.
П’яткова частина трубки шини (останній сегмент з фіксатором) має повністю виступати за п’ятку кінцівки (іл. 24.13).
Потрібно підготувати манжету, щоб ремінь для витягування (червоний, призначений для витягування кінцівки) був укорочений за рахунок ременя фіксації (жовтий з петлею). Зелений ремінь має бути послаблений.
Рятівник стабілізує кінцівку, здійснює витягування її по осі. Помічник накладає манжету з петлею на щиколотку та проводить витягування травмованої кінцівки по осі упродовж усієї процедури іммобілізації до надійної фіксації її положення.
Відтак потрібно перевірити наявність пульсу на артеріях щиколотки, рухливість пальців
 |
| Іл. 24.16. Підручні засоби для іммобілізації |
та їх чутливість і порівняти ці дані з показниками на нетравмованій кінцівці.
Під час транспортування постраждалого необхідно контролювати пульс на травмованій кінцівці та здійснювати підтягування шини під час послаблення її натягу. Тракцію (від латин. tractio — тяга), тобто витягування травмованої кінцівки, треба проводити до досягнення нею довжини здорової кінцівки або до зняття больового синдрому.
Якщо правильно накладено шину, у багатьох постраждалих значно послаблюються біль та судоми м’язів.
За відсутності стандартних засобів іммобілізації, можна використати будь-які підручні засоби — гілки дерев, палиці, дошки, лижі та лижні палиці, картон, фанеру, малу саперну лопатку тощо (іл. 24.16). Розмір підручних засобів для іммобілізації кінцівок повинен бути достатнім для створення надійної фіксації як мінімум двох суміжних суглобів (вище та нижче від місця перелому). Обов’язково треба покласти м’які прокладки (наприклад, ватно-марлеву або тканинну) між жорсткими предметами та кінцівкою, на яку накладають шину. У ділянки суглобів та чутливих зон, наприклад пахову, треба покласти більш товсті прокладки.
Іммобілізуючи плече підручними засобами (палиці, дощечки тощо), необхідно дотримувати певних умов: з внутрішньої сторони верхній кінець імпровізованої шини повинен доходити до пахвової западини, а із зовнішньої сторони другий її кінець повинен виступати за плечовий суглоб, а нижні кінці — за лікоть. Після накладання таких шин їх прив’язують нижче і вище від місця перелому до плечової кістки, а передпліччя підвішують на косинці (іл. 24.17).
Шини фіксують чотирма вузлами: два вище та два нижче за місце перелому та
закріплюють за допомогою фіксуючих пов’язок.
 |
| Іл. 24.17. Іммобілізація передпліччя, кисті та плеча за допомогою підручних засобів |
Якщо перелом у нижній частині ноги, то шина має виступати вище від коліна й нижче від гомілки. За наявності перелому стегна, треба розмістити жорсткі предмети з обох боків пошкодженої кінцівки так, щоб знерухомити стегно, коліно та гомілку (іл. 24.18). Ззовні шина повинна бути накладена від стопи до пахви, зсередини — від стопи до промежини.
 |
| Іл. 24.18. Накладена шина з підручних засобів на нижню травмовану кінцівку |
 |
 |
Контрольні запитання:
1. З якою метою проводять іммобілізацію під час переломів і вивихів кінцівок?
Назвіть загальні принципи накладання шин.
2. Що використовують для іммобілізації верхніх та нижніх кінцівок?
2. Вивчити матеріал та опрацювати конспект уроку.
четверг, 28 мая 2020 г.
Доброго дня, шановні учні групи №11! Продовжуємо наше навчання.
29.05.2020 р. Група №11
Розділ IX. Домедична допомога.
Тема уроку № 33. Рятувальний ланцюжок у разі раптової зупинки серця. Алгоритм дій проведення серцево-легеневої реанімації.
1. Прочитати теоретичний матеріал.
Чи є обов’язком кожного з нас уміти надати домедичну допомогу? Чому?
Невідкладний стан людини — це раптове погіршення фізичного або психічного здоров’я, яке становить пряму й невідворотну загрозу життю та здоров’ю людини або інших людей і виникає через хвороби, травми або з інших внутрішніх чи зовнішніх причин.
Домедична допомога є важливим елементом системи екстреної медичної допомоги, яку на професійному рівні здійснюють працівники виїзних бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги (бригад ЕМД). Вам вони відомі. Карети ЕМД мчать вашим містом або селом, поспішаючи на виклик до хворої чи постраждалої людини.
Важливість домедичної допомоги зумовлена тим, що допомогу постраждалому надають свідки на місці події — на території, у приміщенні або будь-якому іншому місці перебування людини в невідкладному стані.
Таким свідком події можете бути і ви. Удома, на вулиці, у школі, на відпочинку та будь-де на ваших очах людині може стати недобре, вона може постраждати внаслідок ДТП, утоплення, падіння з висоти, отруєння тощо. Завдяки високому рівню обізнаності та практичної підготовки ви не будете безпорадними й зможете надати домедичну допомогу — урятувати та зберегти життя людини в невідкладному стані й мінімізувати наслідки впливу такого стану на її здоров’я.
Ви розпочинаєте вивчення домедичної допомоги з найскладнішої ситуації, яка може виникнути, — раптової зупинки серця. Що швидше ви прийдете на допомогу, то більше шансів у постраждалого вижити.
Сукупність дій, які треба виконати за умов раптової зупинки серця, називають серцево-легеневою реанімацією (СЛР). Якщо розпочати СЛР одразу після зупинки серця, шанси відновити його роботу сягають понад 85 %, а за 10 хв — уже менше 10 %.
Ураховуючи важливість проблеми, була розроблена певна послідовність дій у разі раптової зупинки серця, яка забезпечує найбільшу ймовірність виживання постраждалих і яка отримала світове визнання. Її назвали «ланцюжком виживання» (іл. 44.1).
 |
| Іл. 44.1. "Рятувальний ланцюжок" у разі раптової зупинки серця |
Перша ланка «ланцюжка виживання» має забезпечити вчасне розпізнавання загрози раптової зупинки серця та вчасний виклик на допомогу бригади ЕМД.
Раптовій зупинці серця передують ознаки погіршення загального стану людини. Часто це пов’язано з хворобами серця. Якщо раптово з’явився дискомфорт чи тривалий стискаючий біль посередині грудної клітки, який не зникає під час відпочинку й віддає в нижню щелепу або ліву руку; якщо людина скаржиться на загальну слабкість, відчуття смерті, запаморочення, пітливість, порушення ритму серцевої діяльності, негайно викликайте бригаду ЕМД, зателефонувавши «103» або «112». Своєчасний виклик бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги у випадку гострого серцевого нападу може запобігти раптовій зупинці серця!
Друга ланка «ланцюжка виживання» наголошує на потребі раннього проведення СЛР. Як тільки ви констатували, що в постраждалого виникла раптова зупинка серця й бригада ЕМД викликана, негайно розпочинайте заходи СЛР, а саме — натискання на грудну клітку. Ця маніпуляція не вимагає додаткового обладнання і залежить лише від вашого уміння. Ефективне натискання на грудну клітку дешо компенсує роботу серця. Стискання серця через грудну клітку сприяє викиду мінімального об’єму крові, який забезпечить киснем серце та мозок людини!
Завдяки натисканню на грудну клітку ви виграєте час до моменту прибуття бригади ЕМД або до моменту, коли вам принесуть автоматичний зовнішній дефібрилятор (АЗД). І в першому, і в другому випадку, попри натискання на грудну клітку, якнайшвидше необхідно повести електричну дефібриляцію. Електрична дефібриляція полягає в забезпеченні проходження через серцевий м’яз електричного імпульсу, який зупиняє хибну роботу м’яза й створює умови для відновлення ритму та «насосної» функції серця.
Саме тому третя ланка «ланцюжка виживання» вимагає ранньої дефібриляції. Для вас і всіх інших немедичних працівників у багатьох країнах Європи й Америки в місцях скупчення людей (в аеропортах, залізничних вокзалах, на автобусних зупинках, у театрах тощо) розміщені для вільного доступу АЗД. Це зроблено саме з метою проведення ранньої дефібриляції, яку може виконати за допомогою АЗД будь-яка підготовлена людина. З роботою АЗД ознайомитеся й ви.
Рання дефібриляція — це найважливіший елемент СЛР!
Якщо СЛР вами чи бригадою ЕМД проведена успішно, пацієнт підлягає обов’язковому обстеженню та лікуванню, починаючи з карети екстреної (швидкої) медичної допомоги, закінчуючи високоспеціалізованою допомогою в профільному відділенні лікарні. На це вказує четверта ланка «ланцюжка виживання».
Усі пацієнти, у яких сталася раптова зупинка серця і які вижили після СЛР, підлягають госпіталізації, щоб з’ясувати причину раптової зупинки кровообігу, провести ефективне лікування та запобігти повторення зупинки серця.
Зазначена послідовність надання допомоги не є випадковою. Вона побудована на основі наукового аналізу результатів лікування багатьох тисяч випадків раптової зупинки серця і пропонує найефективнішу послідовність дій як для немедичних, так і для медичних працівників.
Якщо ви стали свідком раптової зупинки серця в дорослого, послідовність ваших дій відображена на іл. 44.2.
 |
| Іл. 44.2. Алгоритм дій під час проведення серцево-легеневої реанімації |
Контрольні запитання:
1. У чому полягає сутність домедичної допомоги?
2. Дайте визначення поняттю «невідкладний стан людини».
3. Що називають серцево-легеневою реанімацією?
4. Які ознаки людини можуть передувати раптовій зупинці серця?
5. Чому постраждалому із зупинкою серця слід провести електричну дефібриляцію?
6. У чому полягає сутність «ланцюжка виживання»?
2. Вивчити матеріал та опрацювати конспект уроку.
Доброго дня, шановні учні групи №11! Продовжуємо наше навчання.
29.05.2020 р. Група №11
Тема уроку № 32. Попередження виникнення НС.
1. Прочитати теоретичний матеріал.
За видом небезпечних речовин, що їх використовують у виробничому процесі, потенційно небезпечні об’єкти поділяють на: а) вибухо-пожежонебезпечні (ВПНО); б) хімічно небезпечні (ХНО); в) радіаційно небезпечні (РНО).
Вибухо-пожежонебезпечні об’єкти — це виробництва вибухових (тротил, тетрил, гексоген тощо) і займистих речовин, нафтопереробні підприємства, млинарські комбінати та елеватори, деревообробні та інші підприємства, що використовують або виробляють вибухові та займисті речовини (іл. 43.1). Аварії на таких підприємствах спричиняють пошкодження та знищення матеріальних цінностей, травмування і загибель людей.
 |
| Іл. 43.1. Нафтобаза |
 |
| Іл. 43.3. Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат |
 |
| Іл. 43.4. Лисичанський нафтопереробний завод |
Хімічно небезпечними є підприємства хімічної, целюлозно-паперової (іл. 43.3), нафтопереробної (іл. 43.4), металургійної промисловості; пов’язані з виробництвом добрив, соди, кислот; з великими запасами сильнодіючих отруйних речовин (СДОР) і транспортні магістралі для їх перевезення. На таких підприємствах є також накопичувачі, у яких збираються забруднені води, які можуть заподіяти значної шкоди довкіллю.
У разі аварії на хімічно небезпечному об’єкті з розливом СДОР утворюється зона
хімічного зараження, яка охоплює місце розливу СДОР і територію, над якою поширилася хмара зараженого повітря з концентрацією, яка призводить до ураження. Найімовірнішими СДОР, спроможними викликати масові отруєння, необхідно вважати хлор, аміак, азотну кислоту, оксиди азоту, чадний газ, сірчистий ангідрид, сірковуглець, синильну кислоту, деякі інсектициди та ряд інших сполук.
СДОР спроможні призвести до уражень не тільки людей, але й тварин, рослин, території, спричинивши серйозні екологічні наслідки. СДОР можуть проникати в організм через дихальні шляхи, шкірні покриви, слизові оболонки очей і шлунково-кишкового тракту, надходячи з їжею або водою.
Радіаційно небезпечними об’єктами є атомні електростанції (АЕС) (іл. 43.5), виробництва ядерного палива, переробки та поховання радіоактивних відходів тощо. Аварії на таких об’єктах супроводжуютьсявикидом радіоактивних речовин (РР) в атмосферу, що
Потенційно небезпечними є гідротехнічні споруди, на яких можливі гідродинамічні аварії. Вони виникають через пошкодження або руйнування гребель, при цьому накопичена потенціальна енергія водосховища вивільнюється у вигляді хвилі прориву.
Нафто-, газо-, аміакопроводи. На території країни створено розгалужену мережу
спричиняють радіоактивне зараження (РЗ) повітря, місцевості, водоймищ, рослинності. Такі аварії називають радіаційними. Наслідком РЗ може бути опромінення людей у дозах, що перевищують норми радіаційної безпеки. Люди і тварини, що опиняються в межах зони радіоактивного ураження, як правило, отримують радіоактивні ураження різної тяжкості. У разі великих аварій вони охоплюють великі території, які можуть бути повністю виведені на тривалий час із господарчого обігу. Прикладом цього є аварія на Чорнобильській АЕС в 1986 р. з дуже важкими наслідками не тільки для економіки країни, але і для життя і здоров’я людей, тваринного і рослинного світу, усього довкілля.
 |
| Іл. 43.5. Рівненська АЕС |
За функціональними ознаками ПНО поділяють на гідротехнічні споруди, водосховища, об’єкти енергетики, нафто-, газо-, аміакопроводи, підприємства металургійної, ву-
гільнодобувної промисловості, полігони для зберігання твердих побутових відходів,
тваринницькі комплекси, транспортні комунікації тощо. Загалом Державний реєстр України містить дані про понад 24 тис. потенційно небезпечних об’єктів.
Гідротехнічні споруди призначені для використання водних ресурсів і для боротьби зі шкідливим впливом водної стихії. Це греблі (іл. 43.6), дамби, вали, канали, шлюзи (іл. 43.7), трубопроводи, тунелі, моли, водосховища, хвостосховища (іл. 43.8) та інші інженерні споруди, які призначені для отримання електроенергії, покращення судноплавства або лісосплаву, забору води для водопостачання чи зрошення.
Хвостосховище — це гідротехнічна споруда, яка призначена для складування або за-
хоронення радіоактивних, токсичних та інших відходів і збагачення корисних копалин.
 |
| Іл. 43.6. Гребля |
 |
| Іл. 43.7. Шлюзи |
 |
| Іл. 43.8. Хвостосховище |
Потенційно небезпечними є гідротехнічні споруди, на яких можливі гідродинамічні аварії. Вони виникають через пошкодження або руйнування гребель, при цьому накопичена потенціальна енергія водосховища вивільнюється у вигляді хвилі прориву.
Маючи величезну енергію, хвиля прориву поширюється річковою долиною на сотні
кілометрів, утворюючи широкий осередок ураження з руйнуванням будівель і споруд,
інфраструктури, завданням збитків довкіллю, загибеллю людей і тварин.
У разі розташування в зоні дії хвилі прориву радіаційно і хімічно небезпечних об’єктів можливе утворення зон і осередків хімічного і радіоактивного зараження. Можливі пожежі та вибухи внаслідок руйнування пожежо- і вибухонебезпечних об’єктів, пожежі в будівлях і спорудах в результаті короткого замикання в електричних мережах.
Водосховища в Україні створювали, щоб запобігти повеням, які завдавали величезних збитків; для регулювання стоку річок Дніпра (іл. 43.9), Дністра, Південного Бугу, Сіверського Дінця тощо; для забезпечення країни водою. Але в разі прориву греблі можуть бути затоплені міста та села, розташовані нижче. Імовірне накопичення радіоактивного забруднення, як це було на Київському водосховищі після аварії на ЧАЕС.
 |
| Іл. 43.9. Кременчуцьке водосховище |
 |
| Іл. 43.11. Нафтоперекачува- льна станція(Одеса-Броди) |
Нафто-, газо-, аміакопроводи. На території країни створено розгалужену мережу
нафтопродукто- і газопроводів. ( іл. 43.11). Більшість із них побудована дуже давно, труби й обладнання їхні спрацьовані. Щорічно фіксують по кілька аварій, що призводять до викидів нафтопродуктів і газу, завдаючи збитки водному та сільському господарствам.
Підприємства металургійної промисловості (іл. 43.12). Такі підприємства забруднюють атмосферу викидами оксидів азоту, вуглецю, сірчаного ангідриду, пилу, сажі та інших шкідливих речовин. А вода, яка використовується для охолодження, забруднюється механічними речовинами, нафтопродуктами, сульфатами, хлоридами та іншими
хімічними речовинами. На цих підприємствах завжди є накопичувачі, у яких збираються
великі об’єми відходів виробництва. У діяльності таких підприємств слід передбачити
можливі аварійні ситуації, які можуть призвести до значних людських і матеріальних
утрат, та робити все необхідне для їх запобігання.
До потенційно небезпечних об’єктів енергетики належать теплові електростанції (іл. 43.13), теплоелектроцентралі, газоперекачувальні станції, котельні тощо, які забруднюють повітря сірчаним ангідритом, оксидами вуглецю, азотом, пилом і сажею. Їхні стічні води забруднені нафтопродуктами. Аварії на об’єктах енергетики можуть супроводжуватися пожежами, вибухами котлів і ємностей, що працюють під тиском. Типовими наслідками таких аварій є пошкодження і руйнування виробничих будівель і споруд, обладнання, травмування і загибель людей. Підприємства вугільної промисловості мають накопичувачі, призначених для відстоювання домішок води шахтного водовідливу, у яких різні речовини мають кислу реакцію і негативно впливають на довкілля.
На полігонах для зберігання твердих побутових відходів накопичується під відкритим небом побутове сміття комунальних господарств та промислових підприємств, яке перегниває і розкладається, та внаслідок фільтрації може бути причиною забруднення підземних водоносних джерел токсичними відходами (іл. 43.14).
 |
| Іл. 43.12. ВАТ "Запоріжсталь" |
 |
| Іл. 43.13. Трипільська ТЕС |
 |
| Іл. 43.14. Зберігання твердих відходів |
 |
| Іл. 43.15. Аварія з розливом бензину |
Діяльність великих тваринницьких комплексів може призводити до забруднення сечею поверхневих водоносних горизонтів, унаслідок чого виникне проблема забезпечення населення та домашніх тварин чистою водою. Тому, споруджуючи тваринницькі комплекси, слід будувати місткості для сечі і гною з такою міцністю, щоб унеможливити попадання відходів тваринництва у відкритий ґрунт.
Транспортні аварії, як аварії на потенційно небезпечному об’єкті, здебільшого, пов’язані з перевезенням небезпечних речовин (іл. 43.15). Іноді автомобільні аварії супроводжуються вибухами, пожежами, викидами отруйних речовин, потраплянням автомобілів у прірву, воду. Часто вони зумовлені технічними несправностями, поганим станом доріг, людським фактором.
Боротьба з наслідками ДТП буде ефективною лише за умови широкого впровадження комплексу науково обґрунтованих заходів, спрямованих на підвищення рівня безпеки дорожнього руху. Найбільша кількість аварій припадає на автотранспорт, однак і на залізничному, повітряному, водному і трубопровідному транспорті вони виникають часто. Значна частина постраждалих під час транспортних аварій гине від неякісного надання домедичної допомоги, хоча травми деколи і не бувають смертельними.
Масштаби і наслідки транспортних аварії принципово не відрізняються від аварій на інших потенційно небезпечних об’єктах, де виробляють або застосовують такі ж небезпечні речовини, і визначаються видом транспорту і кількістю вантажу, який може спричинити виникнення надзвичайної ситуації.
Запобігання аварій на потенційно небезпечних об’єктах в Україні досягається завдяки здійснення таких заходів:
• виявлення всіх чинників небезпек техногенного характеру, у тому числі небезпеки про-
дукції, що випускається;
• комплексні методи оцінювання ступеня небезпеки потенційно небезпечних об’єктів;
• розробку прогнозів щодо виникнення, розгортання в часі і просторі надзвичайних ситуацій техногенного характеру, ліквідації їх наслідків, оцінювання розмірів можливих утрат і збитків;
• розроблення і проведення превентивних і профілактичних заходів, метою яких є забез-
печення стійкої й безаварійної роботи об’єктів народного господарства.
Відповідно до вимог чинного законодавства України, при проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об’єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також в процесі експлуатації цих об’єктів слід подбати про екологічну
безпеку людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів
шкідливих впливів на довкілля. При цьому мають бути передбачені вловлювання, утилі-
зація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони довкілля і здоров’я людей.
Контрольні запитання:
1. Які небезпеки можуть виникати у разі аварій на вибухо- пожежо- радіаційно-хімічнонебезпечних об’єктах?
2. Поясніть, чим небезпечні гідродинамічні аварії, великі водосховища; нафто-, газо-, аміакопроводи; аварії на підприємствах металургійної промисловості, об’єктах енергетики; полігони для зберігання твердих побутових відходів і великі тваринницькі комплекси.
3. Які фактори ураження людини виникають під час транспортних аварій?
2. Вивчити матеріал та опрацювати конспект уроку.
Доброго дня, шановні учні групи №23! Продовжуємо наше навчання.
29.05.2020 р. Група №23
Розділ V. ВОГНЕВА ПІДГОТОВКА.
У зв'язку із карантином, наші навчально-польові збори будуть проходити дистанційно. Я розумію, що вам би хотілося побігати на свіжому повітрі, відпрацювати вправи, виконати нормативи, але ви повинні поставитися до цього із розумінням, що ми зробити цього не зможемо, тому, виходячи із ситуації, я надам вам посилання на цікаві відеоматеріали, які ви зможете переглянути на моєму блозі. В майбутньому ця інформація може стати вам в нагоді, якщо хтось із вас виявить бажання проходити свою службу в лавах ЗСУ або в інших військових формуваннях. Щоб я зміг вас оцінити, я надам вам тестові завдання, які надішлю на ваші електронні адреси. Для цього надішліть мені повідомлення, вказавши своє прізвище на мою електронну адресу: kubrakruslan19@gmail.com. Дякую за співпрацю! Всім міцного здоров'я, гарного настрою та добрих результатів! СЛАВА УКРАЇНІ!!!
Подписаться на:
Сообщения (Atom)