Доброго дня, шановні учні групи №11! Продовжуємо наше навчання.
31.03.2020 р. Група №11
Тема уроку № 26. Ознайомлення з національними бойовими мистецтвами(Хортинг).
1. Прочитати теоретичний матеріал.
Хортинг. Хортинг — спортивний напрям змішаних єдиноборств, де дозволені всі
прийоми; повноконтактна версія змішаних бойових мистецтв, набір навичок для пере-
моги над супротивником у змагальному двобої.
Проте справжнє розуміння цього бойового мистецтва значно ширше, і навички ве-
дення бою є лише малою прикладною частиною. Хортинг - це спосіб життя, особливий
погляд на дійсність, завдання якого — виховання людини духовної.
Ідея виникнення Хортингу як комплексної системи самовдосконалення особис-
тості, заснованої на фізичному, морально-етичному та духовному вихованні, пов’язана з відродженням давніх народних традицій, що передавалися з покоління в покоління.
Відомо, що польська, литовська й українська шляхта, а згодом і московське дворян-
ство часто віддавали синів на Запорозьку Січ: вважали, що тільки там, у середовищі відважних воїнів, можна отримати спеціальну підготовку й загартувати дух.
Саме Січ була місцем народження козацької доблесті і військового духу того часу, оплотом багатотисячної армії воїнів, яка встановила для себе правила найвищої
дисципліни в перервах між походами і самопожертви в поході. Хортиця була притулком воїнів, де постійно вдосконалювалося бойове мистецтво як у завойовницьких цілях, так і з метою захисту рідного краю. Турніри між найсильнішими воїнами, представниками козацьких куренів та рукопашні сутички проводилися практично пос-
тійно і з різних приводів: для визначення керівників куренів і сотень, на гуляннях і святах, з метою помирити посварених козаків або навіть групи козаків, двобої в живому колі з козаків — «хорті» проводилися не тільки на центральному майдані Січі, а й у будь-якому іншому місці, і під час походів, і під час відпочинку для того, щоб не втрачати і підтримувати реальний бойовий навик на випадок смертельної сутички. У козацький хорт (відкрите коло з козаків) виходили учасники двобоїв без зброї, знімаючи її заздалегідь і віддаючи товаришам по куреню. У таких двобоях дозволялося обмотувати руки ганчір’ям, але наглядовий стежив за тим, щоб у ганчірку не замоту-
вали каміння, у штанах не було прихованої зброї, і учасники двобою були тверезі. Порушення правил карали відстороненням права голосу на козацьких нарадах.
Ідея відродження оздоровчих, бойових, культурних, військово-патріотичних тради-
цій Запорозької Січі у формі сучасного Хортингу як комплексної системи самовдоско-
налення особистості, заснованої на фізичному, морально-етичному та духовному вихо-
ванні пов’язана з відродженням давніх народних традицій. З історії відомо, що серед вільних козаків Січі, які разом брали участь у походах, були представники близько 40 різних національностей. Закон діяв для всіх один — жити по честі, піклуватися про своє здоров’я та дотримувати військової традиції.
У проведенні ігрищ і двобоїв головне було — дотримання простих правил: не куса-
тися, не лізти в штани (це значить не хапати за пах), не виколювати очі, не виламувати
пальці, не замотувати камені в ганчір’я, яким мотали руки, і не бити суперника головою
об землю. Усе інше тими первинними правилами було дозволено.
Життя змушувало козацьке керівництво дисциплінувати козаків, виживати колек-
тивно, підтримуючи боєготовність воїнів. Навіть сучасні бої без правил не зрівнялися б
з тими двобоями, які проводили кошові отамани на Січі. Крім рукопашних сутичок, про-
водили постійні тренінги з холодною зброєю, основні з яких були козацька шабля, ніж і
палиця (до 150 см). З історичних джерел відомо, що на Хортиці козаки вдосконалювали навички володіння сокирою, булавами, списами і сталевими прутами. Стрільба з пістоля в козаків також була важливим елементом підготовки.
Поєднання культу фізичної досконалості і високої моралі та духовності створило
справжніх лицарів, еліту й гордість українського народу. Його фізична культура, розви-
ваючись на власній національній основі, не мала замкнутого й обмеженого характеру.
Водночас, вбираючи в себе найкращі зразки європейської культури, фізична культура
українців за своїм соціальним значенням та спрямованістю ґрунтувалася передусім на
звичаях і традиціях свого народу.
Система підготовки, виховання характеру в жорстоких рукопашних двобоях, у яких
дозволялася вся можлива техніка самооборони, удосконалення майстерності та надбання змагального духу запорозьких козаків лягли в основу Хортингу, який визнаний в Україні національним видом спорту.
 |
| Іл. 38.5. Сучасний Хортинг |
Сучасний український Хортинг — універсальна система змішаного єдиноборства,
яка втілила найбільш ефективні та дієві прийоми спортивних і прикладних єдиноборств та бойових мистецтв (іл. 38.5). Виховна і філософська основа Хортингу — здоровий спортивний дух людини та славні традиції козаків Запорозької Січі.
Розвиток Хортингу має на меті спортивне виховання сильного й здорового суспіль-
ства на основі традиційних духовних цінностей українського народу.
КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ:
1. Чому Хортигн можна віднести до сучасного виду змішаних єдиноборств?
Комментариев нет:
Отправить комментарий