Доброго дня, шановні учні групи №23! Продовжуємо наше навчання. 

17.04.2020 р. Група №23

Тема уроку № 39. Зупинка кровотеч, що загрожують життю. Прямий тиск на рану.

1. Прочитати теоретичний матеріал.

  Для зупинки масивної кровотечі на кінцівках в умовах бойових дій, крім накла-

дання турнікета, широко застосовуються інші методи: прямий тиск на рану, тампонування її та використання компресійної пов’язки.

        Як вам відомо, якщо військовий у бою зазнав поранення кінцівки, яке супрово-

джується масивною (критичною) зовнішньою кровотечею, йому накладають турнікет і

якнайшвидше евакуюють у зону тактичних умов (жовта зона). Найчастіше це підвал,

бліндаж, тимчасове укриття, які в будь-який момент можуть потрапити під обстріл су-

противника. Бойовий медик взводу, який тут надає допомогу, повинен переконатися, що масивна кровотеча була зупинена, і перевірити, чи турнікет накладений за показами — підтвердити наявність промокання кров’ю обмундирування поблизу місця поранення кінцівки.

         Турнікет — ефективний засіб для швидкої та надійної зупинки критичної крово-

течі на етапі «під вогнем», але його використання обмежене, так як через 2 години виникають порушення кровопостачання кінцівки, у ній починаються незворотні процеси відмирання, пов’язані зі стисканням м’яких тканин, нервів, що можуть призвести до ампутації кінцівки.

         Допомога таким пораненим в зоні тактичних умов залежить від швидкості подаль-

шої евакуації. Якщо постраждалого доправлять у лікувальний заклад, де є медичний працівник, протягом найближчих 2 годин, то турнікет залишають на кінцівці весь цей час. Якщо ж передбачається, що тривалість евакуації буде перевищувати цей термін, тоді турнікет треба замінити тампонуванням рани в поєднанні з прямим тиском на рану або накладанням компресійної пов’язки.

         Запам’ятайте, що, незважаючи на цей термін, турнікет не знімають у разі від-

риву (ампутації) кінцівки та у випадку масивної (критичної) кровотечі, коли

стан пораненого тяжкий: він непритомний, блідий і має частий пульс.

Іл. 20.1. Етапи послаблення джгута

          Отже, накладений турнікет врятує життя, а тампонування рани в поєднанні з пря-

мим тиском на рану і компресійною пов’язкою допоможе врятувати кінцівку поране-

ного, якщо тривалість евакуації перевищуватиме 2 год. Важливо знати, що в цьому ви-

падку турнікет повністю не знімають, а дуже повільно послабляють поворотом стержня

на 90°, а через одну хвилину ще раз на 90° (іл. 20.1).

Іл. 20.2. Іммобілізація кінцівки після
послаблення турнікета

       Одночасно потрібно стежити, чи не відновлюється кровотеча в рані. Під час різкого ослаблення турнікета, тиск в перетиснутій артерії різко зростає, що може призвести до відновлення критичної кровотечі. Якщо на пов’язці пляма крові збільшується, турнікет затягують знову. Навіть якщо кровотеча не відновлюється, турнікет не знімають, а послаблюють і залишають на кінцівці, яку обов’язково іммобілізують (знерухомлюють) (іл. 20.2).

      Якщо під час транспортування пораненого кровотеча відновлюється, турнікет затягують повторно.

           На етапі «під вогнем», а деколи і в зоні тактичних умов використовуються вибу-

хові пристрої, що мають значну вражаючу силу. Унаслідок цього виникають поранення

та кровотечі, що мають спеціальне визначення — «вузлові кровотечі», тобто зовнішні

кровотечі з місць приєднання кінцівок до тулуба (підпахвові й пахвинні ділянки) та ос-

нови шиї (іл. 20.3). Особливістю таких кровотеч є те, що на цих анатомічних ділянках

неможливо використати стандартний джгут (турнікет), який успішно використовується

для зупинки кровотечі з ран кінцівок. Тому прямий тиск на рану,тампонування рани,

у тому числі кровоспинними бинтами в поєднанні з накладанням компресійної пов’язки, є основним методом зупинки масивної зовнішньої кровотечі на шиї, підпахво-

вих і пахвинних ділянках.

          Отже, за вузлової кровотечі поранений на етапі «під вогнем» (червона зона) по-

требує якнайшвидшої евакуації в зону тактичних умов (жовту зону), де йому нададуть

допомогу. Насамперед для зупинки кровотечі застосовують прямий тиск на рану пе-

рев’язувальним матеріалом (марлевими серветками або бинтом), який є в аптечці медичній загальновійськовій індивідуальній (АМЗІ) (іл. 20.4).

Іл. 20.3. Місця можливих
"вузлових кровотеч"

Іл. 20.4. Прямий тиск на рану
в пахвинній ділянці руками

Іл. 20.5. Прямий тиск на рану
(3 хв з максимальним зусиллям)

Іл. 20.6. Притискання стег-
нової артерії власним
коліном

Іл. 20.7. Накладання компресійної пов'язки

                                                                         на пахвинну ділянку 

        ЯКЩО ЙОГО НЕДОСТАТНЬО, НАКРИЙТЕ РАНУ, ЩО Є ДЖЕРЕЛОМ КРОВОТЕЧІ, БУДЬ-ЯКОЮ ЧИСТОЮ ТКАНИНОЮ (НАПРИКЛАД СЕРВЕТКАМИ ППІ, ЧАСТИНОЮ ОБМУНДИРУВАННЯ); ПРИТИСНІТЬ ТКАНИНУ ДО РАНИ І ПРОДОВЖУЙТЕ НАТИСКАННЯ РУКАМИ З МАКСИМАЛЬНИМ ЗУСИЛЛЯМ (ІЛ. 20.5), ДОПОВНЮЮЧИ ТИСКОМ КОЛІНА ВИЩЕ РАНИ (ІЛ. 20.6).      ЦЕ ДОПОМОЖЕ СТИСНУТИ УШКОДЖЕНІ КРОВОНОСНІ СУДИНИ, ДАСТЬ МОЖЛИВІСТЬ КРОВІ ЗГОРНУТИСЯ, ВИГРАТИ ЧАС ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ІНШИХ КРОВОСПИННИХ ЗАСОБІВ (ЗАСОБІВ ДЛЯ ТАМПОНУВАННЯ) І ЗАБЕЗПЕЧИТЬ ЧАС ДЛЯ ОБМІРКУВАННЯ ПОДАЛЬШИХ ДІЙ. ЧИНІТЬ ТИСК ПРОТЯГОМ НЕ МЕНШЕ ТРЬОХ ХВИЛИН. ЯКЩО ВНАСЛІДОК ПРЯМОГО ТИСКУ НА РАНУ КРОВОТЕЧА ЗУПИНИЛАСЯ АБО НЕЗНАЧНА, НАКЛАДІТЬ КОМПРЕСІЙНУ ПОВ’ЯЗКУ (ІЛ. 20.7).   ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ПРЯМОГО ТИСКУ НА РАНУ ШИЇ ПІСЛЯ НАКЛАДАННЯ ЧИСТОЇ СЕРВЕТКИ ЇЇ ПРИТИСКАЮТЬ ОДНІЄЮ РУКОЮ.     НАДАЛІ МОЖНА ЗДІЙСНЮВАТИ ТИСК НА РАНУ, НАКЛАВШИ КОМПРЕСІЙНУ ПОВ’ЯЗКУ ЧЕРЕЗ ПІДПАХВОВУ ДІЛЯНКУ З ВИКОРИСТАННЯМ ІЗРАЇЛЬСЬКОГО БАНДАЖА (ПЕРЕВ’ЯЗУВАЛЬНОГО ПАКЕТА-БАНДАЖА УКРАЇНСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА).

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ:

1. У яких випадках послабляють турнікет на кінцівці? Для чого? 

2. Що таке вузлові кровотечі? Які основні методи їх зупинки?

3. Назвіть послідовність заходів для зупинки вузлової кровотечі на шиї та в пахвинній ділянці.

2. Вивчити матеріал та опрацювати конспект уроку.

Доброго дня, шановні учні групи №21! Продовжуємо наше навчання. 

14.04.2020 р. Група №21
Тема уроку № 44. Повний огляд пораненого, зупинка всіх інших видів зовнішніх кровотеч.                                       Тактично значущі ознаки шоку в поранених.

1. ПРОЧИТАТИ ТЕОРЕТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ.

          Як вам вже відомо, у зоні тактичних умов (жовтій зоні) поранений перебуває у відносно безпечному місці, що дає змогу провести його огляд щодо виявлення загрозливих для життя станів та їх усунення (первинний огляд за алгоритмом MARCH).

          Згодом, якщо цьому сприяє тактична обстановка, пораненому проводять вторинний огляд — повний огляд у межах тактичної обстановки, щоб виявити всі травми і поранення, що не були діагностовані під час первинного огляду. Рішення про його проведення приймають, залежно від тактичної ситуації та за наказом командира підрозділу. У процесі проведення вторинного огляду в міру виявлення ушкоджень пораненому надають домедичну допомогу і готують до евакуації. Як зазначалося, за цих умов на початковому етапі доступними засобами для надання домедичної допомоги є індивідуальна аптечка пораненого бійця та бійця, який надає йому домедичну допомогу. Відтак командир підрозділу може залучити бойового медика взводу або старшого бойового медика роти, у наплічнику якого є додаткові ресурси для рятування життя пораненого.

          Основний пріоритет у ході вторинного обстеження пораненого — це ваша власна безпека. Поки ви живі, у пораненого бійця є шанс на порятунок. Переконайтеся, що вам нічого не загрожує. Перш ніж працювати з пораненим, оцініть тактичну ситуацію, забезпечте вогневе прикриття зони надання допомоги. Переконайтесь, що поранений роззброєний. За необхідності евакуюйте його в безпечніше місце.

          Отже, вторинний огляд проводять після зупинки масивних загрожуючих життю кровотеч з кінцівок, забезпечення прохідності дихальних шляхів, перевірки дихання та ліквідації проникаючого поранення грудної клітки (за цих обставин бронежилет буде

розстебнутим, а передня бронепластина відкинута набік або й догори залежно від конструкції бронежилета).

          Оглядають як притомних поранених, так і поранених з порушеною і збереженою

свідомістю. Поранені не завжди можуть скаржитися на рани, які їх менше турбують, але які часто є не менш небезпечними.

          Огляд проводять, стоячи на одному коліні: 1) це положення низького старту, що в разі небезпеки дає змогу швидше переміститися в укриття; 2) вільне коліно допоможе здійснити фізичний вплив на пораненого в разі його неадекватної поведінки.

          Повний огляд відбувається в положенні пораненого на спині за умов забезпечення в непритомного пораненого прохідності дихальних шляхів. Із цією метою доцільно встановити носогорловий повітровід.

          План повного огляду такий: 1) голова; 2) шия; 3) грудна клітка; 4) живіт; 5) таз; 6) ноги; 

7) руки; 8) хребет, спина і сідниці.

          Загальні правила вторинного огляду такі:

1) побачити і промацати всі доступні місця тіла пораненого;

2) знайти рани, які не помітили під час первинного огляду. Щоразу, коли ви бачите рани або

кров на рукавицях, слід негайно обробити виявлену рану й зупинити виявлену кровотечу,

надаючи перевагу компресійним пов’язкам, перш ніж продовжувати огляд;

3) виявити порушення анатомічної цілісності кісток (вкорочення кінцівок, викривлення по

осі, рухливість там, де цього не повинно бути, крепітація — хрускіт під час тертя кісткових

відламків один до одного, припухлість, біль (якщо поранений притомний)).

          Отже, незначні кровотечі доцільно зупиняти шляхом накладання компресійної

повʼязки. Із цією метою доцільно скористатися ізраїльським бандажем або його аналогами.

          Послідовність вторинного огляду. Огляд голови починають з перевірки купола шолома на цілісність і наявність осколків. Зупинені шоломом великі осколки можуть частково проникати в череп, тоді знімання шолома становить небезпеку для життя бійця. Тому спершу руками проходять під шоломом і перевіряють наявність крові, що може свідчити як про тупу, так і проникну травму голови. За відсутності крові в шоломі, розстібають фіксатор і плавним рухом знімають шолом, притримуючи голову. Цю маніпуляцію краще виконувати удвох.

          Верх голови, боки і потилицю оглядають і промацують. Звертають увагу, чи немає

підтікання з вух і носа рідини жовтуватого або кривавого відтінку, що може свідчити про

тяжку травму голови або контузію. Шолом на пораненого одягають повторно.

          Оглядають шию для виявлення кровотечі, симптомів стрімкого розвитку напруженого пневмотораксу (роздуті шийні вени, зміщена гортань). Промацують хребці шийного відділу хребта (від основи черепа до початку грудних хребців).

          Ретельно оглядають пахвові ділянки, які незахищені бронеелементами і через велику кількість складок одягу можуть приховати масивну кровотечу з пахвової і плечової артерій. У разі виявлення критичної кровотечі в цій зоні необхідно негайно вжити заходів для її зупинки.

          Зніміть передній модуль бронежилета постраждалого, якщо він ще не був знятий для обробки ран грудної клітки під час виявлення порушення дихання під час первинного

обстеження.

          Розстебніть одяг, огляньте і промацайте грудну клітку спочатку спереду, а потім з боків. Після огляду грудної клітки — одягніть пораненого. У холодну пору року та в разі значної втрати крові грудну клітку оглядають під одягом.

          Огляд живота проводять шляхом плавного промацування 4-х умовних зон навколо пупа, склавши руки одна на одну. Глибина натискання становить близько 4–6 см. У нормі всі чотири квадрати повинні бути однаковими на дотик.

          Перевіряючи цілісність кісток таза, спершу знайдіть виступаючі місця на кістках таза і натисніть спершу до середини, потім зверху вниз. Робіть це дуже повільно! Якщо кістки почнуть зміщатися, ви зразу ж це відчуєте і мусите негайно зупинити тиск!

          Далі промацайте по черзі руки і ноги, стежачи, чи є відхилення і кров.

          Нарешті підійміть ближчу до вас руку пораненого, переведіть її за його голову, дальшу руку перекиньте через груди, схрестіть ноги пораненого в щиколотках, візьміть його за плече та стегна і перекотіть до себе, сперши на свої коліна. У цьому положенні промацайте решту хребта від плечей до сідниць, далі — всю площу спини та сідниць, зважаючи, чи там є кров. Після цього покладіть пораненого на спину.

          Повний огляд, незважаючи на його довгий опис, повинен відбуватися швидко і тривати не більше хвилини. Тривалість огляду зростає тільки на час надання допомоги під час виявлення нових ушкоджень.

          На всі виявлені рани, які кровоточать, накладають компресійну повʼязку. Під час ви-

явлення масивної кровотечі із пахвової або плечової артерії у верхній частині плеча, яку не-

можливо зупинити накладання джгута – рану тампонують. Під час виявлення напруженого пневмотораксу терміново викликають старшого бойового медика роти для проведення декомпресійної пункції грудної клітки. Усі інші проникаючі рани грудної клітки закривають герметичною повʼязкою.

          У разі виявлення порушення цілісності кісток їх знерухомлюють, у разі опіків і відморожень — накладають повʼязки.

          Визначення ознак та боротьба з шоком. Важливим моментом надання допомоги в ході вторинного обстеження є боротьба з шоком — одним з найнебезпечніших ускладнень, яке може призводити до загибелі поранених. Тому важливою є профілактика розвитку шоку та боротьба з його проявами на ранніх стадіях, коли його наслідки ще найменш небезпечні.

          Причиною шоку в бойових умовах є насамперед значна втрата крові, опік другого та третього ступеня, який займає понад 20 % площі шкіри, блювота, пронос та надмірне

потовиділення. Приблизно в 70 % випадках масивні кровотечі виникають під час проникаючих поранень із внутрішніх органів. На полі бою навіть у жовтій і зеленій зонах їх не зупинити, що вимагає негайної евакуації в лікувальну установу та термінових заходів боротьби із шоком.

          Ознаки шоку: волога, але холодна (липка) шкіра, блідий або сіруватий колір шкіри; нудота; збудженість у початковій фазі змінюється на пригніченість або непритомність; незвична спрага; прискорене дихання — 5 і більше дихальних рухів за 10 с (спочатку може бути уповільнене); прискорений (понад 90 ударів за хв) та слабкий пульс;

знижений аретріальний тиск, що проявляється ледь помітним або відсутнім пульсом на запʼясті за наявності пульсу на сонній артерії.

          Актуальними критеріями розвитку шоку в жовтій зоні для бійця, який надає до-

медичну допомогу, є зміна психічного стану (за відсутності травми голови) і ослаблення

або відсутність периферичного пульсу.

          Якщо з’явилися ознаки шоку, необхідно негайно вжити протишокових заходів:

1. За можливості, негайно викликати старшого бойового медика роти.

2. Припинити дію ушкоджувальних факторів: зупинити крововтрату, знерухомити ушкоджені        кінцівки.

3. Притомного пораненого покласти в протишокове положення (на спині з ногами, піднятими        трохи вище від рівня серця) (іл. 23.1). Це збільшить приплив крові до серця і дещо             підвищить кровʼяний тиск. Для піднімання ніг можна використати ящик, згорнуту польову     куртку або інший стійкий предмет.

4. Непритомному пораненому ввести носогорловий повітропровід і перевести в стабільне

    положення на боці. Контролювати появу блювання. Щоразу під час блювання опускати

    край рота, щоб блювотні маси могли вийти назовні, а не потрапити в дихальні шляхи.

Іл. 23.1. Поранений у протишоковому положенні

5. Якщо є підозра на перелом хребта або поранення голови, постраждалого покласти на спину      (без підйому ніг). Якщо можна, знерухомити його голову, шию та спину. Вставити         назофарингеальний повітровід. Доцільно використати шийний комірець, який є в наплічнику      старшого бойового медика.

6. У разі відкритих поранень черевної порожнини покласти пораненого на спину із зігнутими в колінах ногами, щоб послабити тиск на черевну порожнину та зменшити біль.

7. Пораненого з ураженням грудної порожнини розмістити в сидячому положенні або покласти в стабільне положення, але на ушкоджений бік, що полегшить дихальну функцію здорової легені.

         Не можна піднімати ноги постраждалого, доки всі переломи нижніх кінцівок не будуть знерухомлені.

8. Потрібно вжити заходів для запобігання перегріванню або замерзанню по-

страждалого.

         Памʼятайте, що крововтрата може призвести до значного зниження температури тіла, навіть у спекотну погоду.

         Доцільно не накривати накладений джгут, щоб він був помітним для персоналу, який буде евакуювати та лікувати пораненого на наступних етапах.

9. Розстібніть будь-який стискаючий одяг, зокрема чоботи, що покращить кровообіг.

10. Якщо поранений притомний та не має травми живота, дайте йому пити маленькими

ковтками теплі напої.

11. Допомогти старшому бойовому медику роти налагодити довенне переливання кро-возамінників. Ввести антибіотик і знеболювальний засіб.

12. Підбадьорювати і заспокоювати пораненого. Пояснювати, що збираєтесь робити. По-

ранений має бути впевненим, що ви йому допомагаєте і знаєте, що слід виконати.

         Після надання домедичної допомоги пораненого слід перевести в стабільне положення на бік для очікування евакуації.

         Повідомте командиру про завершення надання домедичної допомоги пораненому;

передайте інформацію евакуаційній команді; за наявності заповніть картку пораненого. За можливості, будьте коло пораненого і виконуйте повторний огляд з інтервалом 15 хв. Якщо тактична обстановка погіршується, продовжуйте виконання бойового завдання.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ:

1. Якими є умови проведення повного огляду пораненого? 

2. У якому положенні проводять повний огляд пораненого? 

3. Яким є план повного огляду пораненого?

4. Що входить до загальних правил повного огляду пораненого? 

5. Якою є послідовність повного огляду пораненого? 

6. Які ознаки шоку вам відомі? 

7. Що входить до переліку протишокових заходів? 

8. Як найкраще зупинити кровотечі з ран під час повного огляду пораненого?

2. Вивчити матеріал та опрацювати конспект уроку.

Доброго дня, шановні учні групи №21! Продовжуємо наше навчання. 

14.04.2020 р. Група №21
Тема уроку № 43. Проникні поранення грудей. Огляд грудної клітки.

1. ПРОЧИТАТИ ТЕОРЕТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ.

       Проникні поранення грудної клітки — ушкодження, за якого канал рани має сполучення з плевральною порожниною.

       У тілі людини є дві легені, кожна з яких розміщена в окремій герметичній плевральній порожнині в грудній клітці — вузькій замкнутій щілині між пристінковою і легеневою плеврою (тонкою сполучно-тканинною мембраною, покритою епітеліальним шаром — серозною пластинкою, яка вкриває легені та стінки грудної порожнини зсередини).

       У плевральній порожнині міститься приблизно 20 мл серозної рідини, яка зволожує листки плеври, зменшуючи коефіцієнт тертя між ними під час вдиху і видиху (іл. 22.1). Тиск у плевральній порожнині завжди від’ємний, тобто нижчий від атмосферного. Під час вдиху об’єм грудної порожнини зростає, відповідно тиск у плевральній щілині ще більше зменшується, тому легені розтягуються, завдяки чому повітря через трахею і бронхи надходить в їх альвеоли. Під час видиху навпаки об’єм грудної порожнини

зменшується і тиск у плевральній щілині дещо збільшується, тому розтягнуті легені спадаються та виштовхують повітря назовні.

       Поранення грудної клітки класифікують на: вогнепальні (кульові, осколкові)

(іл. 22.2); невогнепальні; одиночні; множинні; проникні; непроникні; з пошкодженням кісток; без пошкодження кісток. За характером ранового каналу рани бувають

наскрізні, сліпі, дотичні.

Іл. 22.1. Будова легень

Іл. 22.2. Вогнепальні поранення
грудної клітки

       Проникні поранення грудної клітки ушкоджують стінки грудної клітки, тканини легень та бронхів, великих судин та серця. Якщо рана розміщена нижче за лінію, що проходить на рівні сосків, можуть ушкоджуватися й органи черевної порожнини.

       Головною ознакою проникних поранень грудної клітки є наявність рани з пошко-

дженням плеври. Часто ушкодження внутрішньогрудних органів створюють небезпеку

для життя постраждалих: виникнення внутрішньої кровотечі, пневмоторакс (іл. 22.4 а),

емфізема середостіння і легенево-серцева недостатність.

Іл.22.4. Проникні поранення грудей:
а) з відкритим пневмотораксом; б) з клапанним пневмотораксом

       Наслідком стає спадання легені від стискання повітрям за однобічного та обох ле-

генів — за двобічного пневмотораксу (або за гемопневмотораксу — скупчення крові та

повітря в плевральній порожнині внаслідок ушкодження під час поранення міжреберних артерій, судин грудної клітки, легенів і органів середостіння тощо). Дихання утруднюється (понад 20 вдихів за хвилину), з рани тече кров (вона може бути яскраво-червоною, пінистою), виникає звук всмоктування повітря через рановий отвір під час кожного вдиху, можливе кровохаркання.

      Про внутрішню кровотечу в разі проникних поранень грудної клітки свідчитиме

відчуття крепітації під час пальпації (обмацування) грудної клітки (крепітація утворю-

ється внаслідок проникнення повітря в м’які тканини — утворюється т. зв. підшкірна

емфізема, під час натискання на них виникає звук, що нагадує хрускіт); несиметричне

підняття грудної клітки під час вдиху (у постраждалого можуть бути зламані кілька ре-

бер та стиснута легеня); бліда, холодна або волога на дотик шкіра; нудота, блювота; відчуття спраги; порушення притомності.

      Особливо важкі ушкодження бувають під час вогнепальних поранень грудної клітки.

Куля ушкоджує органи і тканини як прямим, так і боковим ударом та руйнує їх на значній відстані від ранового каналу.

     Розрізняють закритий, відкритий і клапанний пневмоторакси, останній буває зовніш-

нім та внутрішнім. У разі закритого пневмотораксу повітря через рану проникло в плев-

ральну порожнину і рана закрилася. Хоч невелика кількість повітря в плевральній порожнині не загрожує життю, однак вимагає невідкладного проведення домедичної допомоги. За наявності відкритого пневмотораксу, повітря через відкриту рану в грудній клітці або в легені на вдиху надходить у плевральну порожнину, а на видиху виходить назовні. Повітря, що надходить у плевральну порожнину, спричиняє спадання (колапс) легені та її зміщення разом з органами середостіння в здоровий бік. Під час видиху ця легеня частково розправляється за рахунок перекачування повітря з протилежної легені, а середостіння повертається в попереднє положення. Але таке повітря містить меншу кількість кисню, ніж атмосферне, що значно зменшує вентиляцію легенів та утруднює приплив крові до серця — це призводить до гострого кисневого голодування і зростання об’єму не збагаченої киснем крові у великому колі кровообігу.

       Про відкритий пневмоторакс свідчать зяяння рани грудної клітки і шум повітря, що

вільно проникає через рану грудної клітки в плевральну порожнину на вдиху і на видиху.

       Напружений (клапанний) пневмоторакс. Проникні поранення з клапанним пневмотораксом. Зовнішній клапанний пневмоторакс виникає внаслідок утворення клапана із м’яких тканин ранового каналу грудної стінки. На вдиху він відкривається і повітря надходить у плевральну порожнину, на видиху краї рани сходяться і перекривають вихід повітря. Внутрішній клапанний пневмоторакс утворюється за одно-

часного ушкодження бронха і виникнення клаптикової рани легені, яка і є клапаном. На

вдиху повітря із рани легені теж проникає в плевральну порожнину, а на видиху цей клапан не випускає його через цю рану. Відповідно при кожному наступному вдиху об’єм повітря в плевральній порожнині зростає, що спричиняє зростання внутрішньоплеврального тиску і зміщення органів середостіння у здоровий бік (іл. 22.4 б). Наслідком стає різке зменшення легеневої вентиляції і настання гострої дихальної недостатності та розлад серцево-судинної системи.

      Після вирівнювання внутрішньоплеврального тиску з атмосферним клапанний

пневмоторакс переходить у напружений пневмоторакс. Завдяки прогресуючому нако-

пиченню повітря в плевральній порожнині внутрішньоплевральний тиск перевищує ат-

мосферний. Це спричиняє стиснення легені на стороні ураження, а також зміщує і стискає середостіння з усіма його органами та протилежну легеню. Стиснення великих венозних судин знижує венозний відтік та обсяг викиду крові серцем. Легеня спадається і не бере участі в диханні, видимі слизові та шкіра набувають синюшного відтінку (ціаноз). Загальний стан таких постраждалих, як правило, украй тяжкий через розвиток гострої дихальної недостатності з блискавично наростаючою задишкою та значний розлад кровообігу. Про наявність клапанного пневмотораксу свідчить виражена підшкірна емфізема, яка швидко поширюється. Також іншими ознаками напруженого пневмотораксу в постраждалого є:

– швидке (прискорене) дихання або поверхневе дихання, пізніше — ослаблення дихання, утруднення дихання або його відсутність;

– бліде обличчя та поява синюшності (ціаноз) губ, порожнини рота, кінчиків пальців і

нігтів, причиною її є зниження вмісту кисню в крові;

– поява роздутих вен на шиї;

– відсутність пульсу на променевій артерії, що свідчить про падіння артеріального тиску крові (гіпотонія);

– шкіра, яка стає холодною та липкою;

– виникнення неспокою, збудження і відчуття страху;

– погіршення або втрата свідомості та погіршення стану постраждалого.

        У бойовій обстановці всі вказані вище ознаки і симптоми розпізнати важко, тому

варто завжди вважати, що в пораненого з проникним пораненням грудної клітки наявний напружений пневмоторакс.

        Тяжкість проникних поранень грудей залежить від характеру ушкоджень внутрі-

шньогрудних органів, пневмотораксу і масивності гемотораксу (наявності крові у плев-

ральній порожнині).

        У разі проникних поранень грудної клітки, крім рани грудної стінки, можуть

ушкоджуватися важливі для життя органи: легені, трахея, крупні бронхи, великі крово-

носні судини грудей, перикард (серцева сумка) і серце, стравохід, діафрагма тощо. Можливі різні поєднання цих ушкоджень. Вони частіше трапляються під час бойових дій. У сучасних воєнних конфліктах частота поранень грудної клітки сягає 8–12 %. Під час проникних поранень її у 80 % випадків ушкоджуються легені, у 10–15 % — перикард, серце та великі судини, до 5 % — трахея, стравохід та діафрагма. У випадку проникного поранення грудної клітки смерть настає від 10–15 хвилин до однієї години. Причинами її є: напружений пневмоторакс, спадання легені з боку поранення та вимикання її з акту дихання, поранення серця та судин з утратою значної кількості крові.

        Поранення легень вважають дуже небезпечними для життя. Вони виникають уна-

слідок порушення цілісності грудної клітки і плеври. Основними симптомами поранень

легень є кровохаркання, підшкірна емфізема і гемопневмоторакс (скупчення крові та повітря в плевральній порожнині).

        Ушкодження легень можуть супроводжуватися переломом ребер та інших кісток

грудної клітки; бути ізольованими або поєднуватися з травмами голови, живота, таза,

кінцівок тощо.

        Тому, хто надає домедичну допомогу, потрібно впевнено володіти такими навич-

ками: швидко провести огляд постраждалого, визначити притомність, наявність ди-

хання; викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги; за відсутності в по-

страждалого дихання, розпочати СЛР.

        Огляд грудної клітки. Перед оглядом та початком надання домедичної допомоги необхідно переконатися у відсутності небезпеки на місці події для себе та постраждалого від травмувального чинника, що вже діяв, загрози від зовнішнього середовища та загрози від пораненого і тільки після цього надавати йому допомогу.

        Якщо місце небезпечне, то треба дочекатися прибуття рятувальників. Перед тим,

як надавати допомогу постраждалому, слід отримати його пряму або непряму згоду. Також потрібно перед оглядом надягнути одноразові гумові або латексні рукавички! Оптимальне положення постраждалого перед оглядом та початком надання домедичної допомоги — напівсидячи (на підлозі або на землі). Його треба попросити помовчати, не поїти і не годувати.

        Під час зовнішнього огляду слід виявити місця ран, додаткових ушкоджень, зок-

рема крововиливів (гематом), визначити ступінь їх тяжкості. Обережне обмацування виявить переломи.

        За наявності ран насамперед орієнтуються на розміщення вхідного і вихідного

отворів і на напрямок ранового каналу.

        Послідовність огляду постраждалого. Зауважте, чи є під ним калюжка крові. Проводячи огляд постраждалого, визначте наявність притомності, дихання, за його відсутності розпочати серцево-легеневу реанімацію та викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги.

       Для визначення локалізації та характеру поранень і надання домедичної допомоги

постраждалому з пораненнями грудної клітки потрібно спочатку звільнити її від одягу,

у військовослужбовців — зняти бойове спорядження і форму. Щоб додатково не трав-

мувати та не ускладнювати стан постраждалого, необхідно одяг із нього знімати, почи-

наючи з неушкодженого боку, а одягати — у зворотному порядку.

       За сильної кровотечі для економії часу одяг розрізають по швах або розривають,

щоб вивільнити місце поранення. Без особливої на те потреби повністю роздягати по-

страждалого (особливо в холодну пору) не потрібно. Достатньо звільнити від одягу

тільки ту частину тіла, на якій видно сліди від дії ушкоджувального предмета; розстеб-

нути (зняти) одяг, що перешкоджає диханню, і тоді оглянути грудну клітку.

       Треба визначити наявність у постраждалого відкритих поранень грудної клітки:

виявити вхідні та вихідні отвори ран, чужорідні тіла в них, відломки ребер, які вийшли

через шкіру назовні, зовнішню кровотечу з рани, ознаки пневмотораксу, емфізему під-

шкірної клітковини тощо.

        Руками відкрийте ділянку навколо виявленої відкритої рани грудної клітки. Якщо

до рани прилипли шматки одягу, не намагайтеся видалити їх, тому що це може спричи-

нити додаткові ушкодження і посилити біль. Обережно обріжте одяг, що прилип до рани. Не пробуйте очищати рану та видаляти предмети, що застрягли в ній. Якщо в пораненого більш ніж одна відкрита рана грудної клітки, обробіть ту рану, яка виявлена першою, а потім інші.

       За вогнепального поранення обов’язково треба перевірити вірогідне місце виходу кулі, яке може бути в кілька разів більшим за вхідний отвір.

       Найголовніше — якнайшвидше герметично закрити рану (рани) повітронепроник-

ним засобом, щоб повітря під час вдиху не всмоктувалося в грудну клітку. З цією метою використовують герметизуючу (оклюзійну) наклейку — спеціальний пластир для закриття ран у грудній клітці.

       Під час проникного поранення грудної клітки заклеювати рану слід на максимально глибокому видиху. Якщо необхідно провести серцево-легеневу реанімацію, слід інтенсивно натиснути на груднину, заклеїти рану і лише після цього починати здійснювати штучне дихання.

       Якщо з рани грудної клітки стирчить якийсь предмет, не намагайтеся його витяг-

нути. Накладіть герметичний матеріал навколо нього, щоб створити герметичну

пов’язку, наскільки це можливо. Закріпіть цей предмет накладанням довкола нього сте-

рильної ватно-марлевої пов’язки, але так, щоб предмет не був повністю закритий пов’язками. Загерметизуйте інші проникні рани грудної клітки.

       Використання герметизуючих (оклюзійних) наклейок. Промисловість виготовляє

кілька різновидів оклюзійних пов’язок та оклюзійних грудних пластирів з клапаном (іл. 22.5). Оклюзійні пов’язки продаються у всіх аптеках. Їх використання дає змогу швидко та надійно закрити відкритий пневмоторакс і відновити від’ємний тиск у плевральній порожнині, завдяки чому відбудеться розправлення легені та відновлення її функції. Також своєчасне застосування оклюзійної пов’язки зупиняє кровотечу, захищає ушкоджені ділянки тіла від тертя, ударів та інфікування рани. Тому технікою її накладення повинен володіти не тільки медичний персонал, але й інші люди.

Іл. 22.5. Стандартна оклюзійна пов'язка (а); оклюзійний грудний пластир з клапаном для випускання
повітря з рани (б)

         За відсутності стандартної оклюзійної пов’язки можна використати липкий плас-

тир, оболонку з прогумованої тканини індивідуального пакета (накладати на рану внут-

рішньою стерильною поверхнею), поліетиленову або целофанову плівку, клейончасту

прокладку тощо. Потрібно зафіксувати таку пов’язку навколо рани, що засмоктує пові-

тря, лейкопластиром тільки з трьох боків, залишивши один її край вільним (іл. 22.6). Тоді пов’язка утворює односторонній клапан і не дає зовнішньому повітрю проходити через отвір рани в грудну клітку на вдиху та стискати легені й серце. Вона, навпаки, створює умови для випуску його на видиху, що усуватиме пневмоторакс. Але якщо після накладання оклюзійної пов’язки стан постраждалого погіршується, то її треба зняти (можливо пов’язка починає створювати напружений пневмоторакс).

Іл. 22.6. Оклюзійна (герметична) тимчасова пов'язка:
а- стандартна;
б- з поліетиленової плівки, закріпленої лейкопластиром

          Перед накладанням оклюзійних пов’язок слід очистити шкіру навколо рани від крові та іншої рідини (для поліпшення зчеплення пов’язки зі шкірою). Потім попросити постраждалого зробити глибокий видих і затримати дихання — у такий спосіб певна кількість повітря вийде з грудної клітки через рану. Відповідно постраждалий швидше зможе відновити нормальне дихання після її герметизації.

          Під час накладення оклюзійної пов’язки постраждалому з напруженим пневмото-

раксом потрібно спочатку тимчасово припідняти її край, щоби випустити надлишкове

повітря з плевральної порожнини.

          Якщо в разі вогнепального поранення грудної клітки виявлено й вихідний отвір,

на нього теж треба накласти оклюзійну пов’язку, як описано вище, та зафіксувати її з

усіх боків.

          Щоб загерметизувати рану, краї герметизуючої (оклюзійної) пов’язки мають ви-

ходити хоча б на п’ять сантиметрів за її краї з усіх боків, інакше пов’язка не створить

герметичності й навіть може всмоктатися в рану.

          За наявності великої рани на неї треба накласти стерильну серветку, а як оклю-

зійну пов’язку доцільно використовувати зазначені вище підручні матеріали. Потім по-

верх герметизуючої пов’язки треба накласти ватно-марлеві подушечки і зафіксувати на

грудній клітці широким бинтом.

          Якщо після накладання оклюзійної пов’язки стан постраждалого різко погір-

шується, то її треба зняти: можливо, вона починає створювати напружений пневмо-

торакс. Носити оклюзійну пов’язку довше ніж 5 годин не можна.

          Розміщення поранених з пневмотораксом. Притомного постраждалого після накладення оклюзійної пов’язки доцільно посадити, притуливши спиною до якоїсь поверхні, щоб він міг на неї обпертися. Можливо, йому буде легше дихати в сидячому положенні (іл. 22.7). Якщо постраждалий не може сидіти, то покладіть його пораненим боком (відновне положення) до вибраної поверхні (іл. 22.8). Тиск при контакті з поверхнею буде виконувати роль «шини» для травмованого боку і сприятиме зменшенню болю. Укутати постраждалого термопокривалом для запобігання замерзанню або для захисту від прямих сонячних променів у спекотну пору року.

Іл. 22.7. Постраждалий у сидячому поло-
женні, укритий термопокривалом

Іл. 22.8. Постраждалий з проникним пораненням
грудної клітини в положенні на ушкодженому
боці

          Потрібно забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади

екстреної (швидкої) медичної допомоги. У разі погіршення його стану до приїзду бри-

гади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

https://www.youtube.com/watch?v=6NWTcIqPuzA

https://www.youtube.com/watch?v=ZZeT0qUgOyU

https://www.youtube.com/watch?v=FlL8UkQcK4w

https://www.youtube.com/watch?v=0I7thS0GdMU

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ:

1. Розкажіть про анатомічну будову грудної клітки. 

2. Які поранення грудної клітки називають проникними? 

3. Назвіть ознаки проникної рани грудної клітки. 

4. Які основні симптоми поранень легень? Чим вони можуть ускладнюватися?

2. Вивчити матеріал та опрацювати конспект уроку.

Доброго дня, шановні учні групи №24! Продовжуємо наше навчання. 

14.04.2020 р. Група №24
Тема уроку № 27. Принцип тампонування ран.

1. ПРОЧИТАТИ ТЕОРЕТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ.

Пригадайте з уроків біології, що таке артерії? Назвіть місця людини, де можна відчувати артеріальну пульсацію?

За наявності масивних кровотеч на шиї, підпахвових і пахвинних ділянках основним методом її зупинки є тампування рани. Воно передбачає щільне заповнення порожнини рани бинтом, звичайною марлею або чистою тканиною (іл. 20.10). Як спеціальний засіб для тампонування рани з метою зупинки кровотечі використовують стерильний бинт, який був просочений кровос-пинними засобами та для зручності користування складений Z-подібно або «гармошкою» типу Combat Gauze (бойова марля) (іл. 20.11).

Іл. 20.10. Тампонування рани

Іл. 20.11. Кровоспинний бинт

Отже, якщо у вас є перев’язувальні кровоспинні стерильні засоби або стерильний/чистий перев’язувальний матеріал (бинт, марля тощо), то послідовність ваших дій має бути такою, як зазначено нижче:

■ перевірте, чи постраждалий притомний, поставивши запитання, що потребує відповіді. Якщо не реагує, то оцініть реакцію постраждалого на біль під час ваших дій (щипання за шкіру на відкритій ділянці тіла, натискання на мочку вушної раковини): якщо постраждалий не реагує, то дійте за алгоритмом MARCH для визначення зупинки кровообігу та одночасно продовжуйте зупинку кровотечі; якщо постраждалий реагує на подразники, продовжуйте лише заходи для зупинки кровотечі;

■ здійсніть тампонування (щільне заповнення) рани стерильним кровоспинним бинтом (бойовою марлею) так, як показано на іл. 20.12 і на іл. 20.13.

Кровоспинні компоненти чинять дуже важливу, але все ж таки допоміжну дію. Вони зменшують час зсідання крові й, відповідно, наближають зупинку кровотечі тоді, коли кровоспинний бинт контактує з джерелом кровотечі в глибині рани, тобто тільки у випадку щільного тампонування рани. Хоча, за відсутності перев’язувальних засобів з такими компонентами, тампонування можна проводити стерильним перев’язувальним матеріалом (бинтом) (іл. 20.14).

Отже, притискання кровоносних судин під час тампонування одночасно з кровоспинною дією бинта призводить до тимчасової зупинки масивної вузлової кровотечі.

Іл. 20.12. Тампонування рани стерильним
кровоспинним бинтом(схема)

Іл. 20.13. Тампонування рани стерильним
кровоспинним бинтом

Іл. 20.14. Тампонування рани
стерильним бинтом

Якщо цього недостатньо, використайте другий кровоспинний або звичайний стерильний бинт, доки буде можливість утиснути їх усередину рани, та продовжте тиск на рану протягом щонайменше трьох хвилин.

Під час тампонування потрібно дотримувати таких правил:

– уважно огляньте рану і виявіть місце кровотечі;

– своєю правою рукою притисніть судину в цьому місці до кістки в глибині рани, щоб зменшити кровотечу; якщо кровотеча з пахвинної ділянки, притисніть стегнову артерію на відстані (це можна зробити, притискаючи судинний пучок вище поранення власним коліном, і одночасно підготуйте кровоспинний або стерильний бинт до використання;

– візьміть у ліву руку кілька петель бинта і підведіть його під пальці правої руки, якою продовжуйте тиск на судину з використанням підведених петель;

– повторіть цей прийом до заповнення рани, не послаблюючи тиску правою рукою;

– після закінчення тампонування (повного заповнення) рани здійсніть прямий тиск на рану двома руками протягом щонайменше десяти хвилин, використовуючи звичайний бинт, і протягом трьох хвилин — кровоспинний;

– після виконання маніпуляції обережно послабте тиск і огляньте рану; якщо промокання бинта кров’ю не збільшується і кровотеча зупинилася, накладіть поверх рани компресійну пов’язку;

■ не забудьте обгорнути пораненого термопокривалом: зниження температури тіла під час крововтрати сприяє розвитку шоку, який загрожує життю людини.

Під час кровотечі з носу, потерпілого посадити, розстебнути комірець на перенісся покласти холодний компрес (лід, флягу з холодною водою), голову дещо нахилити вперед, а не на зад, затиснути крила носу пальцями(1 – 15 хв.). Можна також ніс сильно затампувати чистою ваткою.

https://www.youtube.com/watch?v=vw5dhVjkgQs&t=240s

https://www.youtube.com/watch?v=4i4_kFSZ8f4

https://www.youtube.com/watch?v=nwS-ma5YUsU

https://www.youtube.com/watch?v=smDwt2uGLt0

2. Вивчити матеріал та опрацювати конспект уроку.